Американський щоденник
(американська освіта очима українського директора школи)
30.09.2002. Коли зникає ніч...
Аеропорт Кансай (м. Осака, Японія), 9.50 за місцевим часом. Літак авіакомпанії "Lufthansa"
бере курс на Франкфурт. Лечу додому,- саме це відчуття, яке передалося від моїх
колег - учасників програми японської агенції міжнародного розвитку (JICA)
"Розвиток середньої освіти", переповнює душу. Та у Франкфурті я мушу пересісти в
літак, який прямує до США, з тим щоб у Вашингтоні приєднатися до учасників іншої
програми - "Партнери в освіті" ("Освіта глобальних громадян: формування
міжнародного партнерства у сфері громадянської освіти" - так визначена тематика
цієї програми).
Тож дуже звивиста виходить у мене дорога додому: Осака - Франкфурт - Вашингтон -
Омаха - Вашингтон - Франкфурт - Київ - Кіровоград. Летимо над безкраїми
просторами Далекого Сходу, Сибіру та заполярної Росії. На моніторі видно
траєкторію руху літака. Ще раз переконуєшся в тому, що реальність розвіює
будь-які стереотипи, зокрема й географічні: літак рухається дугою, а не по
"прямій" лінії, яку можна було б намалювати на плоскій карті, з'єднавши Осаку з
Франкфуртом. Земля - куля, а тому такі дуги і є найкоротшим шляхом. На жаль,
часто й наше педагогічне мислення є таким же "плоским" і "двовимірним", як і
географічне.
Так, наприклад, у нас домінують два виміри у побудові освітньої системи того чи
іншого навчального закладу. Один вимір визначаємо ми, педагоги, другий - батьки,
а про третій вимір, який мали б визначати безпосередні споживачі освітніх послуг
- учні, ми часто забуваємо. Звичайно, це деформує всю "просторову" організацію
освітнього середовища, "сплющує" її, але нам так "зручніше"... Зручніше
друкувати на папері географічні карти, ніж випускати глобуси, але справжня
географічна реальність - та, що зображена на глобусі.
Швидкість літака - 900 км/год., тому він "наздоганяє" Сонце. У Франкфурт я
прилітаю в обідню пору, пройшло 12 годин польоту; у Вашингтон, після кількох
годин очікування в аеропорту та 8 годин польоту,- надвечір... Проходить майже 40
годин, а ночі нема й нема. Нарешті, уже дорогою до готелю, наступають сутінки.
Завтра почнеться мій перший американський ранок.
1.10.2002. Американська Александрія
День почався з візиту до Tomas Jefferson High School for science and technologe
в м. Александрії (щоправда, це місто знаходиться не в Кіровоградській області, а
у штаті Вірджинія). Штрихи до портрета школи:
· Екскурсію ведуть самі учні (усіх гостей розподілили на маленькі групи, до яких
прикріпили по два гіди з учнів школи).
· Атмосфера в школі надзвичайно розкута. На перервах учні сидять де завгодно,
стрибають один на одного...
· Відсутня будь-яка форма, як, втім, і елементарна культура одягу.
· Всюди патріотичний декор (перед школою - флагштоки з прапором, у кожному класі
прапорці, багато карт США тощо).
· Зустріч із учнівським шкільним урядом переконує, що учні тут почувають себе
справжніми господарями (діти без комплексів, уміють упевнено триматись).
· Тут, як і всюди, діє PTA - батьківсько-вчительська асоціація.
· У школі є дебат-клуб, гра-модель ООН, "тост-клуб" - так вони вчаться мистецтву
живого слова.
· Технічне оснащення школи на найвищому рівні. Важко уявити, чого там ще немає.
Є навіть своя телестудія, видавничий центр, у якому створюють шкільну газету,
маса комп'ютерів, копіювальної техніки тощо. Є ціле "крило" з актовими залами та
кабінетами, відведеними під музичні заняття, театр, художню творчість...
· Є сотні (!) клубів, товариств і груп (8-й період у середу й п'ятницю - час їх
роботи).
· Усюди різноманітні оголошення, поздоровлення, запрошення (відразу видно, що
тут вирує ініціатива учнів, яка виливається в активне громадське життя школи).
· У спеціальній кімнаті збирається інформація про різноманітні програми обміну,
можливості подальшого навчання, роботи та ін.
· У цій школі відсутній "поліцейський патруль", що свідчить про спокійну
обстановку.
Японія - США:
У японських школах нам показували грандіозні колективні шоу у виконанні
кількасот дітей. У США в школі Томаса Джефферсона ми побачили сольні партії
сильних індивідів, які тут зростають і які самі вміють об'єднуватися задля
реалізації спільних цілей чи задоволення споріднених захоплень. У Японії такого
активного громадського життя учнів, такої самостійності, упевненості в собі я
ніде не бачив.
Усе пізнається в порівнянні...Мимоволі напрошується порівняння японських і
американських учнів.
Учні в Японії:
Одягнуті у форму; Приїздять на велосипедах; Мають значно серйозніше навантаження
як на уроках, так і після школи; Перевзуваються і при вході до школи, і ще раз
при вході до туалету; Домінує колективістське начало (будь членом команди!);
Мононаціональний контингент учнів.
Учні в США:
Ніякої форми і культури одягу; Приїздять на власних авто-мобілях або на шкільних
автобусах; Навантажені досить помір-но обов'язковими предметами, зате є
величезні можли-вості для індивідуального вибору; Ніякого змінного взуття як
обов'язкової процедури, хоча багато учнів взувають легкі капці (їх зберігають у
боксах); Домінує індивідуалізм (роби інакше, виділяйся, не будь таким, як усі!);
"Дети разных народов..."
Віктор-сан - так мене тут усі називають. Змушений давати імпровізовані
прес-конференції на японську тематику, яка викликає в усіх підвищений інтерес.
Так що я, з огляду на нетиповий шлях до Америки, миттєво став дуже популярною
персоною.
2.10.2002. Embassy Suitеs Hotels - лекції про громадянську освіту
У своїй лекції професор Stephen Schechter наголошує на двох місіях школи:
інтелектуальній (IQ розвиток) та громадянській (C - civics).
Якщо додати до цього ще й завдання розвитку емоційного інтелекту (EQ), вийде
така формула ефективної школи:
(IQ + EQ) + C, або (IQ + EQ)·C
Громадянська місія в академічному розумінні цього поняття реалізується через
програму "соціального навчання" (історія, соціологія, географія, психологія та
ін.). У розумінні американському поняття "civics" фокусується на врядуванні,
освітньому праві, політиці США, поняття ж "citizenship" - на правах та
відповідальності людини як громадянина.
Американців привчають починаючи зі школи: якщо ви хочете щось зробити чи
захистити, ви повинні організовуватися в групи за інтересами, партії: "Це єдиний
шлях - у співпраці з іншими діяти ефективно". Особливий акцент робиться на темі
"Індивідуальність і суспільство". Індивід повинен уміти впливати на ті чи інші
соціальні інститути. Головне для випускника школи - знати, чого ти хочеш і як
цього досягнути разом з іншими.
Американські вчителі зосереджуються на тому, щоб дати відповідь учням на такі
запитання:
- як виробити вміння працювати з інформацією, як знайти, проаналізувати,
використати потрібну інформацію, а не просто запам'ятати (це зараз не
потрібно!).
- як бути ефективним громадянином, здатним критично мислити, вирішувати проблеми
тощо (наприклад, вони вчать, як читати газети з максимальною користю для себе);
- як бути посередником у вирішенні міжособистісних та інших конфліктів;
- як навчитися думати позитивно й активно.
Дивись cайти про громадянську освіту:
www.civiced.org, www.civnet.org, www.eric.org.
Факт із лекції Петера Хлебовіча
73 % освітян у США - жінки. Тут теж зарплата вчителів невисока, як порівняти,
наприклад, з юристами чи хірургами.
Америка, а точніше, м. Вашингтон - "рідний дім" Саме з Вашингтона почалася наша
програма освітнього обміну з громадянської освіти (тут проходив установчий
семінар), організована Американськими радами з міжнародної освіти (American
Councils). Я прилетів сюди з Японії ніби додому. Звична їжа. Навколо європейці,
машини їздять із правого боку вулиці... Поруч із готелем стоїть пам'ятник
Тарасові Шевченку.
...Ми діждемося Вашингтона
З новим і праведним законом?
А діждемось-таки колись!
Тарас Шевченко. Юродивий
Ці рядки викарбувані на постаменті пам'ятника. У світлі прожекторів у вечірньому
місті цей пам'ятник виглядає велично. З одного боку напис: "Тарас Шевченко -
український поет", з іншого - слова з поеми "Кавказ": "Борітеся - поборете".
Його споруджено ще в 1964 р. А на "Вашингтона з новим і праведним законом" ми
все ще чекаємо.
The J. Kennedy center for the performing arts
Балет в театрі Ейзенхауера (Центр театрального мистецтва ім. Дж. Кеннеді).
Незважаючи на те що ціна квитків значна (наш не найкращий квиток коштує $39), у
театрі немає жодного (!) вільного місця. Америка - країна театральна...
3.10.2002. Вашингтон
Адам Сторм і Тед Біттс (Adam Storm, Ted Bitts) представляють нам навчальний курс
Facing history and ourselves ("Оглядаючи історію й себе"). Див. www.
facinghistory.org.
Домінує проблемний метод викладання матеріалу. Наприклад, показують
відеофрагмент про маленького хлопчика, який став активістом гітлер-югенду, після
перегляду дається завдання групам з'ясувати причини цього. (Поділ на групи
відбувається за випадковим розподілом 1, 2, 3, 4, 5. Усі, хто має № 1, усі, хто
має № 2 і т. д.) Такі форми роботи - найкращий спосіб зрозуміти, яким є вплив
тоталітарного суспільства на людину.
Екскурсія до Сенату як приклад відкритості влади
Будь-хто може запросто потрапити до стін Капітолію і побувати, як і ми, на
засіданні Сенату. Це теж один із факторів, який сприяє громадянській освіті.
Міші - 1 (!) рік
Під час обіду сказав, що моєму молодшому синові Міші виповнився 1 рік. Усі
співали "Happy birthday". Вітальну листівку я йому відправив ще з Японії, а
вітав дружину телефоном уже з Америки. Звичайно, хотілося поздоровити мого
хлопчика особисто, але доля розкидала нас у різні кутки світу - я у Вашингтоні,
а він у Кіровограді. У моєму рідному місті, як каже дружина, хотіли трохи
зіпсувати святкову вечірку - 3 дні не було води.
Пощастило тобі з Америкою...
Мій сусід по номеру в готелі "Embassy Suites" Микола розповів, що на таку
репліку своїх українських колег сказав: "Пощастило, це якби я йшов вулицею і
знайшов на дорозі $100, а в цьому випадку я готував матеріали, брав участь у
конкурсі... Я подбав сам про себе, і моя робота дала позитивний результат".
Готель "Embassy Suites" у Вашингтоні як реалізована мрія кожного українця:
· Безкоштовні сніданки і "happy hours" (з 17.30), коли безплатно дають випивку в
барі (це для тих, хто хоче "залити" тугу за ненькою Україною).
· Басейн і джакузі, тренажерний зал (це для тіла).
· Чудовий внутрішній дворик з фонтанами і водоспадами (це для злету фантазії).
· Люб'язний персонал та усміхнені американці (це для контрасту з реаліями
Батьківщини).
· Поруч пам'ятник Т. Шевченкові (це для душі).
Виявляється, що "наїстися" можна дуже швидко Деякі наші учасники програми
"об'їдалися" тиждень, доки перейшли на раціональний обсяг споживання їжі. "Я вже
не можу стільки їсти, сьогодні брав лише каву й фрукти на сніданок",- такі
репліки почув у день від'їзду. Так що і "шара" може досить швидко набриднути чи,
точніше, звестись до мінімально достатнього рівня.
"Мелочь, но приятно" по-американськи: Впадає в очі напис біля входу до ресторану
в готелі: "Ми любимо дітей" (діти віком до 10 років, яких приводять із собою
дорослі, отримують їжу безкоштовно!). Це ще один приклад того, що
дитиноцентричне суспільство реально існує в США.
Відразу ж згадую, яка соціальна реклама із закликом народжувати дітей прикрашає
німецькі міста! Хоча, звичайно, німці долають демографічну кризу не шляхом
рекламування материнства і дитинства, а завдяки реальним соціальним програмам на
їх підтримку.
Урізноманітнювати життя
Усюди американці говорять нам: "Добре, що ви різні, це створює різноманітність".
Ми ж звикли говорити про "колектив однодумців", і в цьому головна ознака
тоталітарної ментальності, яка ґрунтується на принципі "будь, як усі", "не
высовывайся" та "тобі що, більше всіх треба"... Але картину світу можна скласти
лише з барвистої мозаїки кольорів і відтінків. Рухатися вперед, змінюватися може
тільки та соціальна система, у якій існує "єдність і боротьба протилежностей",
"достатня різноманітність".
Навіть до Міс Америки висувається вимога "making difference", адже вона "має
відображати все найкраще, що є в Америці, і сприяти змінам у мисленні інших
людей" (газета "US Today" 3 жовтня 2002 р.).
Тож давайте творити різноманітність, давайте будемо різними.
4.10.2002. Летимо на Омаху (штат Небраска)
Учора в нас була прощальна вечірка у вашингтонському ресторанчику "Отелло".
Заразом відзначили День учителя. Кожна національна делегація приготувала
святкову шоу-програму.
5.10.2002. UNO (www.unomaha.edu)
Знайомство з Університетом штату Небраска в Омасі (UNO) почалося з відвідин
"засідання" Асоціації випускників (UNO Homecoming-2002). У спеціально
спорудженому на гроші випускників будинку щотижня у вихідні проходять зустрічі
(усі, хто дав гроші, відзначені цеглинкою з вигравіюваним прізвищем, з яких
викладено доріжку біля будинку). У цьому своєрідному клубі випускників проходять
навіть весілля. А потім ми пішли на матч з американського футболу. Команда UNO
приймала команду з Колорадо. Це грандіозне шоу з оркестрами і
дівчатами-танцівницями (причому огрядна комплекція не є завадою для участі в
параді).
Пройшлись університетським кампусом. Круто!
6.10.2002. Барбекю в будинку Мері Лінн
Щоб краще познайомитися, наш американський керівник Мері Лінн вирішила запросити
нас до себе додому. По дорозі побачили "одноповерхову" Америку (будиночки на 1-2
поверхи з маленькими подвір'ями і газончиками). Мері Лінн має будинок, у якому
приємно жити і працювати. Живуть комфортно, але достатньо просто. Будинок, як і
автомобіль, є складовою американського стилю життя... Пересуватися без
автомобіля у Небрасці неможливо. Це американський Захід із широким розмахом і
безмежними преріями.
Єлисавет!
Сьогодні ми відвідали українську католицьку церкву в Омасі. Моє рідне місто
позначено на карті в церкві як Єлисавет. Це простонародне скорочення від
справжньої назви міста - Єлисаветград (точно так санктпетербуржці називають своє
місто - Пітєр). А ми все ще демонструємо всьому світові власну відсталість і
неблагополуччя, які впадають у вічі відразу, як тільки люди чують компартійну
назву - Кіровоград.
7.10.2002. Зоопарк (Zoo)
Конференція вчителів проходить у зоопарку... Але зоопарк має всі умови для цього
(актову залу, хол, кімнати для роботи в групах і т. ін.).
На одному з секційних занять ознайомились, як вони вивчають Конституцію США. Є
спеціальний посібник і спеціальна програма "Ми народ...". Працюють у групах,
дискутують - усе це інтерактивні технології навчання. Після подій 11 вересня у
США розпочався черговий патріотичний підйом (тоді миттєво розкупили всі
прапорці). Патріотизму не можна навчити - це внутрішнє відчуття людини. Можна
забезпечити все необхідне, щоб це відчуття підтримати чи пробудити, щоб зміцнити
оптимістичне ставлення до перспектив розвитку власної країни та особливих
можливостей реалізувати "американську мрію". Є перепони на шляху? Не страшно, їх
можна здолати, і ми здолаємо, бо ми - американці.
У зоопарку є багато фантастичних речей (павільйони "Тропіки", "Джунглі",
"Підводний світ") і є дрібниці, які просто зачаровують. Особливо популярна,
наприклад, урна-бегемот, котра, як пилосос, розкритою пащею всмоктує сміття
(дітлахи сприймають це як шоу, тому, думаю, навмисно шукають сміття, щоб туди
вкинути). Зоопарк - грандіозний освітній центр. Тут є і суперкінотеатр, у якому
можна, наприклад, подивитися фільм про Кіліманджаро. Таким чином, Омаха як місто
є розвиваючим освітнім середовищем, а зоопарк - однією з освітніх можливостей.
8.10.2002. Оперативність роботи університетських спецслужб
· Виготовлення студентського ІD займає 2-3 хв (стоїть цифрова відеокамера та
комп'ютер зі спеціальним принтером).
· Про нас уже встигли написати в студентській газеті. До речі, на наше навчання
(9 учасників програми) університет отримав $25,8 тис. На кожного з нас
витрачають майже $3 тис.
9.10.2002. Візит до Harry A. Burke High School, Омаха
· Система безпеки (усі отримують наклейки відвідувача, у коридорах відеокамери,
усі стіни прозорі). Школа знаходиться у великому шкільному районі, де є сім High
School.
· Спорт - один із пріоритетів як у школі, так і у вузі (учора ми бачили чудову
спортивну базу UNO).
· Активні методи роботи з класом. Наприклад, на уроці географії так вивчають
тему "Еміграція": клас ділять на дві групи, які працюють по черзі та влаштовують
імпровізовані прес-конференції з двома вихідцями з Судану...
· Усюди висловлювання, підбадьорливі написи і обов'язково прапор США.
· Щомісяця дають сигнал тривоги і проводять евакуацію всіх людей.
· Ще про одну перевагу американської школи, пов'язану з "автомобілізацією"
старшокласників, нам розповідає вчитель журналістики: "Під час уроку діти можуть
подорожувати, у багатьох є машини, застрибнули й поїхали".
Написи в кабінетах
В одному з класів учні самі зробили такий плакат:
Успіх < - > Провал
Чіткі цілі < - > хаотичність у роботі
тяжка праця < - > лінь
відповідальність за інших< - > зацикленість на собі
відданість справі < - > сумбурність
ентузіазм < - > апатія
наполегливість < - > безвілля
віра < - > сумнів
самопожертвування < - > егоїзм
уміння сфокусуватися < - > неуважність
Який шлях ти обираєш?
Ще кілька зразків написів на стінах класів із серії "У світі мудрих думок":
· Найкраще заводити друзів ще до того, як вони будуть тобі потрібні.
· Якщо вас турбує те, чого ви не маєте, ви не зможете насолоджуватися тим, що у
вас є.
· Уява важливіша за знання (Альберт Ейнштейн).
У цій школі мені випала нагода відвідати урок "академії спілкування" (учні
читають газети і обговорюють вміщені матеріали або знаходять сайт тієї чи іншої
газети в Інтернеті, а потім порівнюють інтерпретацію подій різними виданнями).
Іноді здається, що цей урок проходить у стилі "тихо сам с собою я веду беседу".
Але, придивившись, розумієш, що ще до уроку одна частина учнів записала інтерв'ю
з різними людьми (тема - наступний футбольний матч), інші учні прямо на уроці
завершують якийсь проект, є, звичайно, й такі, які відкрито байдикують...
На мій погляд, головне на цьому уроці - це те, що учні аналізують ті чи інші
події з різних точок зору (як їх висвітлюють різні газети). Це дозволяє
побачити, розпізнати відмінності. А "відмінності" для американців - це явище,
яке вони не просто сприймають як норму життя, а й часто культивують. Бо завдяки
відмінностям проявляється унікальність кожного з нас. "Зрозумійте схожість і
прославте відмінність",- написано на плакаті з фотографією на перший погляд
однаковісіньких пінгвінів.
Напис на стіні у школі, який розкриває суть сучасної освіти: Завдання сучасного
освітянина - не вирубування джунглів, а зрошення пустелі.
10.10.2002. Візит до Westside High School, м. Омаха
Усе з таким розмахом, зі смаком, з ідеальною чистотою і порядком, продуманістю у
всьому, що просто дух захоплює. Основні риси цієї школи:
Модернізм- Модернова будівля, супертехнічне забезпечення.
Гнучкість- Гнучкий розклад, гнучка система побудови освітнього простору (кожного
дня учень йде на новий урок у новому класі - це розширює можливості спілкування,
вибору). Можуть бути і заняття у великих групах (80 осіб), й індивідуальні
консультації для одного або кількох учнів. Самостійність учнів у виборі курсів
та проектів є хорошою підготовкою до навчання в коледжі.
Індивідуалізм - Кожна дитина має індивідуальний розклад занять, у якому є й
пункт "Індивідуальне навчання".
Безпека- Шкільні автобуси, шкільний поліцейський пост, автоматичні системи
пожежегасіння, протипожежна сигналізація тощо.
Залежність від рівня розвитку місцевої громади - Westside High School
розташована у маленькому шкільному районі і є тут єдиною старшою школою. Процент
батьків, які мають вищу освіту, високий, батьки багатші й платять більші податки
на нерухомість, що йдуть на фінансування школи.
Сепаратизм - Візит до цієї школи ще раз переконує в перевагах відокремленого
існування усіх трьох ступенів шкільного навчання (окремо початкові, неповні,
середні та старші школи), кожен з яких має різні технології навчання. Є,
звичайно, і тут 5-10 % учнів, які не хочуть або не можуть вчитися, але абсолютна
більшість використовує колосальні можливості, які дає освітнє середовище школи.
Більш ніж достатній бюджет освіти -Річний бюджет становить $44 млн на шкільний
район, що в перерахунку на одну дитину дорівнює $8 тис.
Демократична система управління - У штаті Небраска два шкільних райони.
Населення шкільного району обирає шкільну раду на 4 роки. Вона призначає
суперінтенданта. Учителя спочатку (як і директора) беруть на 3 роки. Потім
продовжують контракт на 10 років.
Ефективна організація матеріального забезпечення школи - Усі питання технічного
стану приміщень вирішує центральний офіс, де є спеціальний асистент
суперінтенданта з господарських питань. У школі є посада інженера,
відповідального за технічний стан, та технічний персонал, який веде поточне
обслуговування комп'ютерної техніки, електрообладнання, сантехніки тощо. Якщо у
школи є якісь матеріальні потреби, то не "здирають" гроші з батьків, а просто
інформують суперінтенданта та його асистентів, і це вже їх проблема, як знайти
гроші. В Америці ніхто не збирається "самостійно" господарювати на рівні школи.
Школу та її працівників взагалі не хвилюють фінансові питання, які автоматично
вирішують на рівні шкільного району. Хоча частину невеликих витрат здійснює
безпосередньо школа.
Westside High School це:
- 1800 учнів - більше як 500 комп'ютерів;
- десятки приміщень з чудовими інструментами та апаратурою для занять музикою,
театром, скульптурою, дизайном тощо;
- власна телестудія, яка готує телепередачі для місцевого телеканалу;
- редакційно-видавничий центр на рівні редакції нашої обласної газети "Народне
слово";
- гендерний баланс у педагогічному колективі (50/50). Хоча керівники школи
відзначають, що все ще існує диспропорція між кількістю учнів афроамериканців і
латиноамериканців та учителів з таким етнічним походженням (учителів менше).
Шокова терапія для американських колег
І ми, і наші американські колеги пережили взаємний культурний шок від контакту
та "коротке замикання" від зустрічі їх "плюса" і нашого "мінуса".
Коли ми сказали, що проживаємо в пристойному і досить дорогому готелі "Marriott
Residence Inn", заступник директора Westside High School кинув репліку: "Мабуть,
ви отримуєте більше, ніж я, бо я не можу собі цього дозволити". Коли ми йому
почали казати, що вчитель в Україні отримує $30-50, він почав уточнювати, за
годину чи за день. Коли сказали, що за місяць, він втратив мову, а потім
запитав: "А як же ви живете?! Чому ви працюєте на роботі з такою зарплатою?"
Американські педагоги теж не задоволені зарплатою, але вони навіть не уявляють,
що їх рівень зарплати є недосяжною мрією для українських педагогів та керівників
шкіл.
Шокова терапія для нас - це візит до будь-якої американської школи, яка
неодмінно навіювала захоплено-пригнічений настрій на українських гостей.
Захоплений - бо супербудівля, суперобладнання - просто дух захоплює!
Пригнічений, бо "у нас такого ніколи не буде", "я думала, що моя школа ще
більш-менш, а тепер зрозуміла, які ми відсталі".
Американське TV як розвиваючий освітній простір у масштабах країни
Повернувшись у готель, клацаю "дистанційкою" і, блукаючи телеканалами,
переконуюся, що ще один стереотип про американське телебачення як джерело
пропаганди насильства і розпусти не має нічого спільного з дійсністю. Навпаки,
знаходжу канали, які можуть сприяти інтелектуальному розвиткові:
- "Н" - канал "Історія" (The history channel);
- "Discovery channel";
- Animal planet;
- Travel channel;
- канали новин (CNN та ін.);
- спортивні канали;
- Scola (канал, який спеціалізується на допомозі тим, хто вивчає іноземні мови);
- дитячі канали (Disney channel та ін.);
- кулінарні канали (Food network та ін.);
- музичні канали (СМТ - музика в стилі кантрі, MTV та ін.);
- канал погоди тощо.
Звичайно, американська кіно- й телеіндустрія продукує все, на що є попит, але це
вже наша проблема, що вибрати із запропонованого... Ми ж, на жаль, чомусь ідемо
на їх "смітник", вибираємо там найгірше і протягуємо це найгірше на наші
центральні канали.
У такій країні ми могли б жити
Небраска (у штаті проживає ? 1,5 млн) дуже схожа на наш центральноукраїнський
регіон. Така ж безкрайня рівнина середнього Заходу, степи й річки, невелика
густота населення, сільськогосподарська спеціалізація ("кукурудзяний штат").
Місто Омаха теж не набагато більше за рідний Кіровоград. Як я вже писав, на
карті України, яку ми побачили тут в українській католицькій церкві, місто
позначене як Єлисавет. Зайве говорити, що в українській діаспорі не можуть
зрозуміти, чому ми досі не змиємо з обличчя міста "більшовицьке тавро".
Наш край і їх край навіть заселялися подібним чином, бо вони "дикий Захід" ХІХ
століття, а ми "дике поле" XVIII, і, на жаль, у ХХІ столітті зрештою розумієш,
що наш центр і південь України - це українська Америка, яка не відбулась...
Але, окрім географічної та кліматичної подібності, усе інше, пов'язане з життям
людей, діаметрально протилежне:
- у нас страшні дороги, у них життя на колесах, автомобільна культура, яка
передбачає ідеальний стан автомобільних доріг;
- у нас занедбані школи, у них школи нашої мрії, а деякі з них такі, що ми і
мріяти про таке не могли (такі протиставлення, "як у нас" і "як у них", можна
наводити безкінечно).
14.10.2002. Конференція "Money Talks... 2002" у Крейтон-університеті, м. Омаха
Крейтон-університет є дуже дорогим приватним вузом, заснованим католицькою
церквою (плата за навчання понад $20.000 на рік. Див.: www.creighton.edu).
Лейтмотивом конференції проходить ідея: щоб бути бізнесменом, слід не тільки
вивчити економіку, а й, починаючи зі школи, потрібно вчитися бути лідером. У
своєму виступі на конференції конгресмен Лі Террі розповідав про важливість
фінансової освіти в школі, але він наголосив на тому, що спочатку слід навчити
цьому вчителів.
Гроші - це чарівник № 1, але слід вчити, як витрачати гроші, як бути споживачем,
як знаходити альтернативні варіанти, аналізувати, що ви маєте, як ви витрачаєте
і примножуєте те, що є...
Американський підхід до фінансів:
- заощаджувати хоч щось щомісяця;
- уміти вкладати гроші так, щоб вони давали гарантований прибуток;
- не купувати зайвого, бо речі не зроблять вас щасливим (хоч вас і закликає
більше купувати TV-реклама).
Зрештою, якщо ти будеш робити "правильні" речі у "правильний" час, то зможеш
заробити стільки грошей, щоб забезпечити свою сім'ю й поділитися з іншими,
матимеш справжні гроші для повноцінного життя.
P.S. Ще два висновки, які я зробив з почутого на конференції:
1. Замість принципу "розділяй і владарюй" американці застосовують
пропагандистські кліше, які сприяють консолідації суспільства: якби ми змогли
підняти зарплату вчителям, це було б добре для нас усіх...
2. У них такі ж "дурні" директори шкіл, як і в нас. Один із "спікерів" розказує
про свою дружину - директора початкової школи, яка часто приїздить на роботу
навіть у неділю.
Прагматизм американської освіти
Справді, пересічні американські школярі, як правило, не знають, де знаходиться
Україна. Їх це цікавить приблизно так, як нас цікавить місцезнаходження Парагваю
чи Уганди.
Але, наприклад, курс "домашньої економіки" дає їм змогу знати ціну народження і
виховання дитини, навчитися, як на практиці захищати права споживача, планувати
сімейний бюджет, подбати про власну старість... Американська школа націлює учнів
на те, що є головним у житті:
- бути здоровим (особливий акцент і чудові умови для заняття фізкультурою та
спортом);
- бути соціально активною і соціально відповідальною людиною (у школах вирує
учнівська активність і у сфері самоврядування, і у сфері організації
найрізноманітніших об'єднань за інтересами, у сфері волонтерства...);
- бути самостійним, зокрема і фінансово самостійним (уміти заробляти і витрачати
гроші);
- уміти керувати автомобілем, користуватися комп'ютером тощо.
Тільки так у тебе може з'явитись те, що допоможе досягти успіху: упевненість у
собі, віра у власні сили, незалежність, критичне мислення...
Американський та український підходи до вирішення проблем
Або ти є людиною, яка допомагає вирішувати проблему, або ти є частиною цієї
проблеми (ти є або частиною рішення, або частиною проблеми...).
На жаль, і нашу нинішню владу американці, особливо після "кольчужного" скандалу,
усе більше сприймають "як частину проблеми".
З огляду на нашу матеріально-технічну відсталість домінуючим способом вирішення
проблем по-українськи стає поведінка, описана відомим американським соціологом
Абрахамом Маслоу: "Якщо з усіх інструментів ви маєте лише молоток, у вас
з'являється схильність розглядати всі проблеми як цвяхи".
15.10.2002. Лінкольн. Засідання Ради з економічної освіти
Окрім візитів і спеціальних занять саме для нас, ми отримали можливість брати
участь у роботі конференцій, побувати на засіданнях різних рад, комітетів тощо.
Це дало можливість відчути їхнє життя, зрозуміти напрямки роботи, зануритись і
частково вжитися в американську освітню реальність. Одним із прикладів цього
була наша присутність на Раді з економічної освіти штату Небраска (до її складу
входять відомі банкіри та підприємці). Цей візит став чудовою нагодою побачити
демократію в дії, провідну роль громадськості в удосконаленні освіти.
У штаті Небраска реалізується 5-річна програма поліпшення економічної
грамотності у рамках загальнонаціональної кампанії, яку в США здійснює
Національна рада з економічної освіти. Цього року програма фокусується на
фінансовій освіті молоді (це ми бачили і на вчорашній конференції для студентів
"Розмови про гроші - 2002"). Місія Ради з економічної освіти полягає в тому, щоб
виконувати роль каталізатора позитивних змін у втіленні в життя ініціативи штату
щодо поліпшення (просування) економічної грамотності.
700 людей витратили свій час, енергію і гроші, щоб покращити економічну освіту у
штаті Небраска - що може бути переконливішою ілюстрацією важливої ролі
громадськості у вдосконаленні американської освіти?
Найактивнішим членам Ради вручають спеціальні нагороди (дощечка з написом, який
засвідчує вагомі здобутки на ниві економічної освіти,
та спеціальний значок). Усі члени Ради у папці отримали і "фірмову" ручку з
написом "Thanks so much". "Мелочь, но приятно".
Дізнаємося про те, що в Небрасці починають вивчати економіку вже в початковій
школі, а в 10-му класі - це обов'язковий предмет для всіх школярів. Причому вони
вчать викладачів усіх предметів (історії, географії і т. ін.), як навчати дітей
під час вивчення цих предметів елементів економіки. Тобто економічна освіта не
"скинута" як окремий предмет на одного вчителя, вона охоплює весь освітній
процес сучасної школи. Таким чином відбувається інтеграція економічних знань в
інші навчальні дисципліни (математику, суспільні науки, англійську мову,
мистецтво тощо).
Усе побачене переконує нас у нагальній потребі створити ради з економічної
освіти на рівні кожної області в Україні.
N.G.O.
Ми змогли побачити роботу неурядових організацій в дії, коли побували на
конференції вчителів суспільних дисциплін (вона була в Zoo) чи відвідали щорічні
збори Ради з економічної освіти штату Небраска.
Американці з молоком матері засвоюють істину: участь у житті демократичного
суспільства передбачає добровільну активність у роботі неурядових організацій та
волонтерство (постійно читаєш на стендах у школі чи в студентській газеті:
"Потрібні волонтери!").
Периферійні столиці
Американсько-канадсько-австралійська традиція влаштовувати столиці у невеличких
містах продовжується і на рівні штату. У Небрасці столиця - невеличке місто
Лінкольн, у якому мешкає всього 128 тис. осіб. На фоні затишного, спокійного
міста з невисокими будівлями (ніяких хмарочосів!) особливо велично постає символ
влади - Капітолій. Мабуть, і влада в таких містах почувається затишно і в чомусь
ближче до "одноповерхової" Америки. До того ж "периферійність" столиці ліквідує
поділ країни на столицю, у якій зосереджено все, і провінцію, яка приречена бути
аутсайдером. Практику створення "провінційних столиць" почали переймати й інші
країни (Бразилія порівняно недавно, а Казахстан зовсім нещодавно теж перенесли
свої столиці з мегаполісів).
Це діаметрально протилежний нашому підхід, який яскраво контрастує з типовим
радянським ставленням до столиці як "вітрини соціалізму" чи "зразкового
комуністичного міста". Згадайте, як ще 15 років тому їхали до Москви за взуттям
та ковбасою, як там встановлювали обмеження у прописці й т. ін. На жаль, і в
умовах незалежної України між столичним Києвом і нестоличною Україною досі існує
й поглиблюється прірва. Ця бідна й дика Україна Києву просто не потрібна. Київ
живе іншим життям.
Ми в Америці:
- запопадливий смішок і "телячий захват" з найменшого приводу і без приводу;
- роль "сирітки" та бажання поплакатися (ми бідні й нещасні, тому будемо
канючити, щоб, може, щось дали);
- елементарна дикість (можемо злити в пластикову пляшку дармову випивку на "happy
hours" в готелі і йти з нею на балет, щоб "бухати" там прямо в залі);
- "second hand"-на орієнтація шопінгу;
- бажання з "цепу зірватися" під час відрядження;
- за незначним винятком, низький рівень володіння англійською мовою, навіть
учителів англійської мови (ми все ще "без языка").
- безцеремонність, яка доходить до відкритого свинства (коли американці бачать
камеру чи фотоапарат, вони або зупиняться або нахиляться, щоб не заважати. Наші
ж пруть буром, напролом, не зважаючи ні на кого й ні на що);
- стадний інстинкт (ходити разом, купувати однаковий одяг, цькувати "білих
ворон"...);
- ЖАБОДАВСТВО (ми якось і тут не можемо аплодувати чужому успіхові, як це
роблять американці).
Звичайно, не у всіх проявляються такі риси, але інтелігентні люди не так
помітні, як ті 20-30 %, що створюють нам імідж варварів.
Ще одна загадка природи: чому в людини, яка цілком нормально розмовляє
українською, відразу змінюється тембр голосу і вираз обличчя, як тільки вона
починає говорити англійською?
Шок для Мері Лінн у студентській їдальні 16.10.2002.
Бачили б ви обличчя американців, які з подивом споглядали дві гори їжі у двох
величезних тарілках, миску супу та кілька тістечок, які нагребла одна з наших
учасниць семінару. Оскільки провізії було на десятьох, з'їсти її вона не змогла,
але ж "понадкусювала". За всієї своєї делікатності Мері Лінн спочатку втратила
мову, а потім почала говорити, що в США багато студентів захоплюється дієтами...
Так, американська система організації харчування (платиш $5 і їж скільки хочеш)
нам явно не підходить.
Особистість!
Ніхто не повинен знати твого результату з тестування чи з контрольної роботи. У
кожного учня є свій кодовий номер, відомий тільки йому. Результати вивішують
лише із зазначенням кодів.
На весь навчальний рік розписується алгоритм дій учня при вивченні того чи того
предмета. Він знає все: які теми будуть вивчатися, які домашні завдання та
творчі роботи він виконуватиме... Усе заздалегідь сплановано і передбачено.
Хочеш - роби наперед, це твій вибір. Окрім цього, існує гнучка система занять та
розклад, який підлаштовується під учня, а не навпаки.
Обмеження свободи як найвища міра покарання, або "карцер" по-американськи
Нам показали кімнату в американській школі, у якій під наглядом учителя
"відсиджують" по кілька годин порушники дисципліни. Це звичайна кімната, у якій
вони можуть робити домашні завдання чи щось читати, але сам факт, що ти
обмежений у свободі пересування, і є найбільшим покаранням.
Тільки факти
- У Крейтон-університеті біля входу до будь-якої аудиторії вказується, на
скільки місць вона розрахована.
- Вибір страв у шкільній їдальні Millard West High School надзвичайно широкий
(більше сотні найменувань продуктів, які ти сам можеш комбінувати у будь-яких
варіантах).
- У приватній початковій школі плата за навчання досягає $10 тис. на рік.
17.10.2002. Millard West High School, Омаха, Небраска
- Грандіозне приміщення і чудові умови для навчання.
- Просто так ходити коридором під час уроку неможливо (щоб вийти з класу,
наприклад в туалет, слід взяти письмовий дозвіл).
- Відвідання таких заходів, як шкільний бал, може бути платним.
- Усі учні мають ІD (учнівський квиток у вигляді пластикової картки).
Офіцер поліції
У школі постійно працює офіцер поліції (до обов'язків шкільного офіцера поліції
входить реалізація двох основних завдань: встановлення дружніх контактів з
учнями та їхніми батьками і забезпечення дотримання законності на території
школи).
Діти вважають його другом, з яким можна поговорити про проблеми з ровесниками чи
батьками, дізнатися, як поводитися, коли тебе арештовують, тощо.
Таким чином, шкільний поліцейський виступає ще й у ролі консультанта, який дає і
юридичні поради. Його можуть запрошувати на урок правознавства як "ресурсного"
офіцера, котрий допомагає вести урок. Як розповідає офіцер, навіть ті троє
учнів, яких він заарештував за весь минулий навчальний рік, на нього не
ображаються, бо вони знали, на що йшли, а він виконав свою роботу. Єдиний арешт
цього року пов'язаний зі спробою продати наркотики. Хоч безпосереднім
начальником офіцера є шериф, він працює виключно на школу.
"Базарна площа"
Приміщення цієї школи, як і багатьох інших (те ж саме я бачив півроку тому і в
новітній будівлі Монтессорі-коледжу в Амстердамі), збудоване за останнім словом
освітнього дизайну і своєрідної архітектурної моди, в основу якої покладено
концепцію "базарної площі". Обов'язково створюється великий простір для
комунікації всіх учнів, де вони щодня зустрічаються, "змішуються", долають
бар'єри у спілкуванні... Так прагнуть створити загальношкільний соціум.
Вражає і кількість інформаційних моніторів у школі (їх десятки), які дають
можливість бути в курсі всіх шкільних подій. Звичайно, є і шкільна газета. Таким
чином створюється інформаційне середовище, яке теж допомагає появі відчуття
особистої причетності до життя колективу, підтримується те, що вони називають
"шкільним духом", культивується спільна зацікавленість у тих чи тих напрямках
роботи (наприклад, ми бачили загальний ажіотаж під час підготовки до
традиційного шкільного осіннього балу).
У Millard High School, як і в усіх школах, у найпомітнішому місці "базарної
площі" знаходяться стенди: "Місія школи", "Ми віримо", "Склад Ради освіти".
Нагороди
У США є відзнаки для шкіл. Так, Millard West High School минулого навчального
року отримала "Blue Ribbon Award", спеціальну відзнаку Департаменту освіти США
(єдина зі шкіл Небраски). Нагорода у вигляді прапора вручається на спеціальній
церемонії у Вашингтоні (потім цю подію святкують у школі). У США є чимало
відзнак для учнів та вчителів, які вручаються для заохочування будь-якої
активності (від спорту до дебатів). Відзнаки виставляються у спеціальних нішах
вздовж коридорів шкіл (дощечки, статуетки, спікерські молотки, прапори, значки
тощо). В Америці є ціла індустрія з виробництва цих відзнак.
Директор
Характеризуючи роботу директора, його заступники підкреслюють, що він є членом
багатьох організацій, їздить по всьому світові й має хороше бачення перспективи.
Урок права
Учитель пропонує учням спочатку перелічити всі види діяльності, які вони
виконують щодня: їдуть до школи, вигулюють собаку... а потім з'ясувати, як
регулюються ті чи інші види діяльності з правової точки зору (правила дорожнього
руху, правила вигулу собак тощо). Це і є Street law - практичне право.
Ще один прийом: учитель роздає учням листки з годинником, на якому позначено
час, кожен шукає собі партнера з таким же часом. І так 12 разів упродовж
семестру вони матимуть 12 різних партнерів для роботи в парі.
Див. освітні сайти з правової освіти http://www.choices.edu/,
www.justicelearning.org, www.streetlaw.com.
17.10.2002. Економічний форум чи похід у ресторан? (Розклад роботи форуму
спрямований на те, щоб поєднувати приємне з корисним)
1. Доповідь та Q-A (запитання - відповіді). 2. Коктейль. 3. Ще одна доповідь та
Q-A (запитання - відповіді) "на закуску". 4. Вечеря.
Суть почутого на форумі зводиться до висновку: у штаті Небраска економічний
підйом спостерігається у містах Омасі та Лінкольні, а сільські регіони
переживають складні часи. По суті, обговорюють проблеми, які характерні й для
нашої сільськогосподарської області, але в нас вони "у квадраті".
"Размышления у парадного подъезда" американської школи наших учителів
- Ну що, "за державу обидно"?
- Не так "обидно за державу", як за нас і наших дітей, які далеко не дурніші,
але вчаться в умовах кам'яного віку в освіті! Чому навіть їхні "бовдури" мають
все необхідне і більше, ніж необхідно для навчання, а ми не можемо і свої
таланти забезпечити найелементарнішими умовами для здобуття сучасної освіти?!
18.10.2002. Elk Horn Community School, штат Айова
- У сільській школі на 300 учнів (у містечках навколо живе 2 тис. осіб) є дві
спортивні зали (одну добудували нещодавно, витративши $3 млн).
- Цей навчальний заклад є нетиповим для США об'єднанням двох шкіл - старшої і
початкової. Тут є супервайзер, який вирішує фінансові питання та контактує з
громадськістю, і два директори, які організовують навчальний процес.
- Школа автоматично щороку отримує $4,7 тис. на одного учня від штату. Якщо
потребує більше, її дофінансовують з місцевого бюджету.
- Діє єдина освітня телекомунікаційна система штату Айова (у кожній школі штату
є спеціальний клас з відеокамерами і моніторами, який дає можливість
дистанційного контролю відвідування уроків у будь-якій школі штату).
- Зарплата вчителя $32 тис. у рік, супервайзер отримує $80 тис.
- Реалізація ідеї "прозорості" в архітектурі школи (скляні стіни класів та
кабінетів). Найбільше враження на нас справив зовсім прозорий кабінет
супервайзера і секретаря.
- Надзвичайно високий рівень комп'ютеризації (1 комп'ютер - 3 учні).
- Є кімнати для індивідуальної роботи з відстаючими учнями та учнями з
особливими потребами.
Комуна (місцева громада) обирає шкільну раду на три роки. Шкільна рада наймає
суперінтенданта, а той добирає директорів шкіл та вчителів (є спеціальна форма
для щорічної оцінки роботи суперінтенданта членами шкільної ради).
Із написів на стінах класів:
You never get a second chance to make a good first impressions. (У тебе ніколи
не буде другого шансу справити добре перше враження.)
One voice can make a song. One life can change the world. (Один голос може
"зробити" пісню. Одне життя може змінити світ.)
Be yourself. You're the only one who can do it right. (Будь собою. Ти єдиний,
хто може зробити це правильно.)
"Світлофор" на дверях класів початкової школи
Виходити з класу можна тільки по одному хлопчикові чи дівчинці. На дверях висять
знаки Girls Boys , один бік червоний, другий - зелений. Коли виходиш,
перевертаєш із зеленого на червоний. Увійшов - знову поверни "світлофор".
Є ідея!
Інформація про домашнє завдання для відсутніх на уроці складається у
спеціальному місці кабінету класу. Якщо учень відсутній, учитель заповнює
спеціальний аркуш, у якому вказується його прізвище, дата пропущеного уроку і
домашнє завдання. Учень (або хтось із його батьків) сам повинен взяти це
повідомлення. Це вже його відповідальність, тож за такої системи учень не має
підстав сказати: мене не було на уроці, я не знав, яке домашнє завдання.
19.10.2002. Ельк Горн: село і люди
- У селі (вони його називають містом) мешкає всього 700 осіб, переважно вихідці
з Данії. Поряд є ще одне дансько-американське поселення.
- Для певного колориту вони придбали в Данії справжній млин ХІХ століття,
перевезли його в Америку і зробили символом свого поселення. Це коштувало $33
тис. Млин став місцевою туристичною Меккою (сюди водять екскурсії, у ньому
зробили музейний магазин із сувенірами, одягом і навіть їжею з Данії).
- Данську мову в школі не вивчають (відбулась американізація поселення), але
всюди розвішені данські прапори, є музей данських емігрантів, данський млин,
"бабусин будинок", місцевий ресторан з данськими стравами на сніданок... Вони -
американці, але з данським колоритом.
- Сільський музей данських емігрантів оснащений за останнім словом музейної моди
і техніки (є автоматичні двері, заїзд для інвалідів, ліфт і т. ін.). Є дитячий
куточок, мініатюрна церква, сувенірна крамничка і навіть дослідницький центр, у
якому можна відстежити своє генеалогічне дерево.
- У селі два басейни, два парки, дві церкви, автозаправка, крамниці, Будинок для
людей похилого віку, ідеальні дороги, будинки з картинки і супер-школа.
- У будинку господаря, який запросив нас на ночівлю, є дві ванни, сучасний
комп'ютер, стильні меблі... Оскільки він є директором Будинку для людей похилого
віку, плата за проживання в ньому символічна. Живуть удвох з дружиною, мають два
автомобілі, собаку-долматинця...
- Є волонтери, які надають послуги людям похилого віку, школярі влаштовують для
них концерти. Ветерани ж, у свою чергу, приходять
до школи розповісти про Данію, переселення, Другу світову війну тощо.
Шкільний автобус
Коли він зупиняється, збоку автобуса відкривається знак "Стоп", і всі автомобілі
з обох боків дороги зупиняються на узбіччі, доки він не поїде далі. Безпека
дітей гарантується ще й тим, що автобус особливої форми, як правило, жовтого
кольору, що означає: "Обережно, діти!"
21.10.2002. Візит до Conestoga Elementary School (школи з чорним відтінком)
- Як "характер людини пізнається з дрібниць", так і атмосфера школи складається
з дрібниць. Я пересвідчився, що в цій школі справді існує "дитиноцентрований
освітній простір" тільки тоді, коли її директор зупинилася разом з нами біля
дверей, щоб пропустити дітей, які йшли коридором (у нас, як правило, зупинили б
клас, щоб діти пропустили гостей школи).
- Школа в "бідному" афроамериканському кварталі Омахи, але рівень технічного
оснащення нічим не відрізняється від "білих" шкіл.
- Школа - лідер у комп'ютерних технологіях навчання. Є спеціальна посада для
ведення такої роботи, виділяється грант на придбання техніки...
- Уже в початковій школі дітей вчать економіки та бізнесу. Є своя учнівська
громада, своя шкільна "валюта".
- Цікава модель одномісної парти (стіл і стілець разом, під стільцем поличка для
сумки, під кришкою стола - контейнер для книжок та приладдя).
- Малесенькі класи (до 15 учнів).
- Спеціальні програми підтримки для тих, у кого англійська є другою мовою, і тих,
хто має проблеми фізіологічного чи ментального характеру. Наприклад, у них теж є
логопед.
- Невимушена атмосфера на уроці, наприклад, учитель може сидіти разом з учнями
на підлозі.
21.10.2002. Засідання ради з питань освіти шкільного округу м. Омаха
- Привітання дітей перед початком засідання нагадує нам традиції радянської
школи: "монтаж" у виконанні юних "піонерів" Середнього Заходу.
- 9 членів ради голосують персонально шляхом "переклички".
- Рішення приймаються одноголосно, але нам пояснили, що гострі дискусії
проходять до засідання.
- Домінанта громадського органу управління освітою підкреслена навіть в
оформленні центрального офісу шкільного округу (на почесному місці портрети
членів ради, портрети голів ради за минулі роки та ін.).
- "Дитиноцентризм" у дизайні коридорів офісу суперінтенданта та шкільної ради.
22.10.2002. День студента для старшокурсників Академії фінансів UNO
- учать, як влаштовуватися на першу роботу (пройти інтерв'ю тощо);
- демонструють, як проводити "ice breaker" (гру, яка дозволяє перезнайомитися,
здолати бар'єри).
Зустріч з віце-канцлером університету
Дереком Хофсоном
Інформація для роздумів:
- Одна з проблем освіти - наплив іноземців, діти яких не знають англійської (особливо
іспаномовних).
- Університету Небраска в Омасі 94 роки. Це державний університет, який понад 50
% фінансування отримує з державного бюджету (плата за навчання тут порівняно
невелика, $2500 на рік).
- У сільських районах є проблема з учителями, зокрема іноземних мов, але,
скажімо, в Айові ми бачили клас для дистанційного навчання, тож техніка
допомагає вирішити цю проблему в масштабах штату, діти в будь-якому випадку не
залишаться без уроків з того чи іншого предмета.
- На різних факультетах університету навчається понад 1 тис. зарубіжних
студентів.
Вивчення іноземних мов у США
Чому, наприклад, в Америці є інтерес до вивчення японської мови? Японія
конкурент і діловий партнер. До того ж японський уряд має гроші для того, щоб
стимулювати цей процес.
Іспанську ж мову вони змушені вивчати, бо "іспаномовне море" поступово
накочується на Північну Америку і їм необхідно якось реагувати на виклик "іспанізації"
США.
23.10.2002. Зустріч зі студентами UNO
Головна ідея, яку прагнуть донести до свідомості студентів викладачі: "Ви
майбутні лідери нації, від вас залежить, яким буде світ. Учіться бути лідерами,
вчіться бути толерантними".
В університеті Небраски під час Дня випускника школи нам показали діючу
комп'ютерну систему тестування з дистанційними пультами (діти натискають номер
запитання на пультах, схожих на дистанційки телевізорів). Це дуже швидкий спосіб
провести змагання і визначити його переможця.
24.10.2002. Пошук снайпера
Головна тема всіх випусків новин упродовж цього місяця - пошук серійного
снайпера, який з жовтня тероризує Вашингтон та його околиці (він уже вбив
десяток людей). Добре, що ми звідти виїхали до Омахи 4 жовтня. Сьогодні вранці
нарешті повідомили про арешт одного з підозрюваних, можливо, тепер "епопея" з
пошуком і психоз навколо цього закінчаться.
Візит до Crestidge International Magnet School (початкова школа)
- Всюди висять глобуси, є експозиція з сувенірами з різних країн світу, на
порозі лежить ки-
лим - карта світу...
- Є "занурення" в той чи інший предмет, коли його вивчають по кілька годин.
- Це школа-магніт для дітей різних національностей, у якій організовують "міжнародну
активність" з тим, щоб учити жити разом з представниками різних національностей,
учити і співпрацювати...
- На уроці в 1-му класі ми побачили маму-волонтерку, яка прийшла допомагати
вчителеві проводити урок малювання (роздає папір, фломастери, збирає учнівські
роботи, прибирає розлитий клей тощо).
- На 327 учнів у школі працює 50 учителів. Кількість учнів у класі від 14 до 23
(середня кількість учнів у класі - 20). Є персонал підтримки (вчителі, які
ведуть індивідуальні заняття з читання тощо).
- Вчителі цієї школи сповідують ідеї глобальної освіти ("global studу").
- Оформлення класів та коридорів має "інтернаціональний колорит" (прапори різних
країн, постери, стенди, малюнки дітей).
- У кожному класі є боксики з саморобками дітей.
День ООН
Учні готували короткі розповіді про створення ООН, скомпонували спільну "стрічку
миру", окремі частини якої робили в класах. Кожна ланка стрічки має напис із
побажанням миру, який відображає головну ідею "ланцюга єднання" - вчитися жити
разом попри різницю в національному походженні, релігії тощо. У повітряні кульки
діти поклали стрічки з написом "Let peace flу" (хай летить мир), власним
побажанням і адресою школи на звороті. Це дійсно блискуче завершення свята: діти
надувають 400 повітряних кульок, у які вкладають побажання миру (нас теж
попросили написати свої побажання), а потім запускають у повітря.
Прихід гостей педагоги школи теж використали для "глобальної освіти" дітей (ми
давали бліц-інтерв'ю у класах).
Написи на стінах класів та в учительській: "Твоя мама тут не працює, прибирай за
собою сам". "Розум як парашут, краще працює, коли він відкритий".
"Якщо ми не моделюємо те, чого вчимо, ми вчимо зовсім іншого" (If we don't model
what we teach, we are teaching something else.)
"Якщо ти робиш те, що ти завжди робиш, ти завжди там, де ти є" (When you do what
you've always done, you'll be where you've always been.)
- Творче завдання в 1-му класі: "Якби я був жучком, то хотів би мати ... лапок,
... очей, вони були б такого кольору..." (Так не тільки розвивається фантазія, а
й мимоволі діти вчаться лічити, розрізняти кольори, малювати, клеїти тощо.)
Спочатку вони пишуть на аркуші паперу "параметри" жучка, а потім малюють його.
- Багатофункціональність шкільних приміщень (спортивна зала є одночасно й
актовою залою, і їдальнею).
Дрібні деталі в роботі вчителя початкової школи
Один учень розв'язує приклади, пишучи на плівці вимкненого кодоскопа, решта - в
зошитах. Потім кодоскоп вмикають і перевіряють, як виконали завдання. Хто
розв'язав приклад - встає.
Учитель запитує учня, який увесь час тягне руку: це справді хороше запитання?!
"Білий сніг на зеленому листі"
А 23-24 жовтня в Омасі почалася справжня зима з морозом і снігом. Такого тут не
було з 1908 р.
25.10.2002. Американські музеї
- У приміщеннях музеїв (чи то переобладнаний під музей залізничний вокзал, чи
будинок генерала Крука) можуть проходити різні урочистості, наприклад весілля.
Так вони заробляють додаткові кошти.
- Музеї мають спеціальні програми і спеціально обладнані класні кімнати (деякі з
них у ретро-стилі) для навчання школярів. Щоправда, багато наших сучасних класів
є для них "музейними" реліквіями.
- Оригінальність у реалізації тих чи інших ідей.
- Як ушанувати земляка-президента? (Джеральд Форд родом з Небраски.)
- Посадити алею троянд на місці будинку, де він колись народився, зробити арку і
спеціальний будиночок-стенд (натискай кнопку і слухай його голос).
26.10.2002. Аеропорт Омаха.
Лечу до Вашингтона
Я прибув у США не як усі (з Японії і запізнившись на 4 дні) і їду не як усі - за
20 днів до закінчення програми. Але іншого варіанту бути не може, серйозно
захворів мій син Артем і, сподіваюсь, моя присутність вдома допоможе йому стати
на ноги. Позитивні емоції йому зараз вкрай потрібні.
Деякі з моїх колег були здивовані, що працівники American Сouncils за один день
вирішили всі питання з відправкою мене назад в Україну. Це Америка, тут
розуміють, що таке гуманізм, і в таких ситуаціях значно легше знайти співчуття і
бажання допомогти від "чужих", ніж просто добре слово від "своїх".
Thank you, America!
До речі, до аеропорту мене віз "Happy cab" (назва таксі).
Глобальне село
Ще раз пересвідчуюся, що світ дуже тісний. Поруч зі мною в літаку з Омахи на
Вашингтон летить Мішель Велч Гаррен, яка зараз працює в American Councils, а до
цього працювала півроку в Кіровограді. Вона знає добровольця Елоїку Фостер, яка
два роки працювала в моїй гімназії, навіть була в неї на весіллі.
"Я вам не скажу про всю Одессу..."
25 днів у США достатньо для того, щоб зануритись у їх освітню реальність.
Я не знаю ситуації в освіті в усіх 50 штатах, але побачив на власні очі, що у
штатах Вірджинія, Небраска та Айова з освітою все гаразд.
Проблеми є й тут, але "нам би їх проблеми". Ми й маємо схожі проблеми з низькою
мотивацією чи неадектавною поведінкою частини учнів... Ці проблеми важко
вирішувати і у США, і в Україні. Нам би їхні можливості (інтелектуальні,
матеріальні, організаційні) для вирішення цих проблем. Але якби нам тільки ці
проблеми, ми б концентрувалися на їх вирішенні, та в нас є проблеми, які навіть
уявити не може американський учитель чи директор школи.
В Америці є головне, що дозволяє успішно вирішувати будь-які проблеми -
відповідальне суспільство і місцеві громади, які беруть участь у процесі
виховання. Ніхто підлітку пляшку пива не продасть, ніхто "чорнуху" на TV-екран
не допустить...
Не тільки у великих містах, а й у невеличких "селах" та містечках реально існує
розвиваюче освітнє середовище, яке починається з "сільського" музею і
розширюється до глобальних масштабів завдяки інтернету, який є і в кожній
сільській школі, і, як правило, в кожній оселі.
Сама система управління освітою через шкільні ради стимулює громадськість до
реальної участі у вирішенні всіх проблем організації шкільництва в даному
шкільному районі. Усе це множиться на волонтерство, яке в американців "у крові".
27.10.2002. Я лечу, я лечу...
У Європі вже новий день, майже перша година ночі. Я весь день лечу і їм, лечу і
їм... Відразу перевів стрілки годинника в момент старту у Вашингтоні: хочу
швидше звикнути до європейського часу.
Які молодці американці, вони підійшли до ситуації надзвичайно чуйно і
по-діловому, вони не тільки миттєво вирішили всі питання з моїм достроковим
вильотом, а й навіть запитали, чи є гроші на таксі, щоб переїхати з одного
аеропорту у Вашингтоні в інший. Це задоволення коштувало $50, які, на мій подив,
повернули в Київському офісі American Councils.
Ніколи не забуду тост Мішель за здоров'я сина в літаку з Омахи у Вашингтон (подавали
шампанське з полуницями) та напутнє слово Мері Лінн ("Ми будемо молитися за
видужання Вашого сина"), які так контрастували з деякими репліками моїх
українських колег: "Так це ж вам доведеться повертати частину стипендії?!" Знову
мимоволі думаєш, якими є ми, і які вони. На жаль, і в цьому випадку порівняння
не на нашу користь.
27.10.2002. Атлантика
"Кому що, а курці просо..."
Складається враження, що деякі українські учасники програми приїхали, щоб
пробігати шість тижнів по розпродажах, а після приїзду затоварити всі лавки в
містечку, де вони проживають... Це теж цікаве і корисне заняття, але воно зовсім
не стосується "громадянської освіти". Цим людям слід було шукати якусь програму
підтримки малого бізнесу. Звичайно, у них є мотивація до "шари", але чому "сплять"
і не беруть участь у конкурсному відборі ті, кому це справді потрібно?!
Були й ті, хто приїхав, щоб наїстися на "всю оставшуюся жизнь" або якось "вискочити"
заміж хоч за поганенького, але американця...
Щось негаразд із системою відбору, якщо такі "кадри" успішно "просочуються" до
освітніх програм.
27.10.2002. 7.30 ранку за середньоєвропейським часом. YЄ$!
В Німеччині я вже вчетверте за 2002 рік. Боже, як фантастично виглядає нічний
Франкфурт з борту літака! (башта, хмарочоси, вулична ілюмінація - море вогнів).
У польоті прочитав статтю з журналу "Midwest express magazine" (seрt/oct, 2002)
про проблеми електронної грамотності, Е-навчання та про пов'язані з цим питання
фінансового забезпечення школи. Цей журнал був на борту літака компанії "Midwest
express", яким я летів з Омахи до Вашингтона. Ось так і слід просвіщати "пересічних
громадян", ненав'язливо "занурювати" у шкільні проблеми тих, хто має гроші на
авіаперельоти!
В аеропорту Франкфурта побачив рекламу одного з банків у вигляді напису: "YЄ$!"
Усі три мої цьогорічні освітні подорожі якраз і вписуються в абревіатуру YЄ$ (Японія,
Нідерланди, США).
Так у США в мене народилася ідея назвати цикл занять з порівняльної педагогіки -
"Шкільна освіта Японії, Західної Європи та США" - короткою назвою, яка
складатиметься з умовних позначень грошових одиниць цих країн - "YЄ$!"
Абревіатура "YЄ$!" дуже влучно характеризує зміст того, що я хочу сказати, бо,
по-перше, я прагнув підходити з оптимістичною гіпотезою до "чужої грамоти", сам
для себе сказав "так" японській, західноєвропейській та американській освіті, з
тим щоб навчитись у японців, американців чи голландців, як не втратити Україну.
У вивченні закордонних освітніх систем "позиція", яка зводиться до заперечення і
несприйняття іншої освітньої реальності ("ні"), не підходить, бо "на нет и суда
нет";
по-друге, наші зарубіжні колеги мають усі підстави, щоб вигукнути "Yes!" з
огляду на колосальні досягнення, особливо останнього десятиліття (чого, на жаль,
не скажеш про нашу освіту);
по-третє, умовні позначення грошових одиниць прогресивних країн доречні, бо
гроші є чарівником № 1 всюди, й у сфері освіти також...
"YЄ$!", адже, хоч як це прикро, сучасна освіта стала привілеєм багатих націй, в
освіті якщо не все, то багато чого вирішують гроші, принаймні, це справедливо
стосовно новітніх технологій.
27.10.2002. 14.00 за київським часом.
Я в Україні.
Це моя країна, і нікуди мені від неї не втекти...
Громовий Віктор. Американський щоденник (Американська освіта очима українського директора школи) // Директор школи, 2004, №1-2.