„и легко зм≥нити вив≥ску?

 ор.: «а останн≥х п'¤тнадц¤ть рок≥в ми вже звикли до назв г≥мназ≥¤, л≥цей, коледж... Ќа наших очах створюЇтьс¤ нова осв≥та ”крањни. ¬ажко й непросто. ¬чимось ≥ у власного минулого, ≥ в закордонного сучасного. ЌалагоджуЇмо м≥жрег≥ональний обм≥н ≥нформац≥Їю та творч≥ контакти. Ќе так давно в≥дбулас¤ з≥н≥ц≥йована ¬ами науково-практична конференц≥¤ Ђ≈л≥тарна осв≥та в кризовому сусп≥льств≥: шл¤хи становленн¤ ≥ виживанн¤ї. яке було њњ головне завданн¤?

¬≥ктор √ромовий: ѕроведенн¤ науково-практичних конференц≥й, покликаних проанал≥зувати головн≥ засади, на ¤ких базуютьс¤ ел≥тарн≥ навчальн≥ заклади Ч це спос≥б в≥дчути контраст м≥ж тим, до чого ми звикли, ≥ тим, про що ми мр≥Їмо. ¬≥драдно, що нехай з величезними труднощами, дуже пов≥льно, але все ж таки з кожним роком цей контраст зменшуЇтьс¤. ќбговоренн¤ проблем Ђ≈л≥тарноњ осв≥ти в кризовому сусп≥льств≥ї не лише спри¤ло њх теоретичному осмисленню, а й стало стимулом дл¤ практичних зрушень у навчальних закладах нового типу.

«апочаткован≥ моЇю г≥мназ≥Їю ≥м. “араса Ўевченка сп≥льно з базовим вузом Ч  ≥ровоградським педагог≥чним ун≥верситетом Ч конференц≥њ покликан≥ в≥дстежувати динам≥ку розвитку ел≥тарноњ школи, анал≥зувати суперечност≥, ¤к≥ виникають у процес≥ њњ становленн¤.

÷е особливо важливо в дан≥й ситуац≥њ, коли ≥ все сусп≥льство взагал≥, ≥ кожен навчальний заклад зокрема виступаЇ в рол≥ барона ћюнхаузена, ¤кому доводилос¤ вит¤гати самого себе за чуба з болота. ¬иникаЇ замкнене коло проблем: ми н≥коли не створимо нормального сусп≥льства ≥ процв≥таючоњ держави, ¤кщо у нас не зТ¤витьс¤ нац≥ональна ел≥та, а умови дл¤ усп≥шного формуванн¤ такоњ ел≥ти не зТ¤вл¤тьс¤ доти, доки наш≥ ел≥тарн≥ навчальн≥ заклади не будуть сто¤ти на грунт≥ цив≥л≥зованого сусп≥льства й ефективноњ економ≥ки.

ƒл¤ ≥снуючих нин≥, всупереч ус≥м негараздам, остр≥вц≥в новоњ осв≥ти одним ≥з способ≥в самовиживанн¤ стаЇ обТЇднанн¤ ≥нтелектуальних зусиль дл¤ сп≥льноњ роботи й захисту своњх ≥нтерес≥в, з≥ створенн¤ науково-теоретичних та громадсько-пол≥тичних передумов дл¤ њх усп≥шного функц≥онуванн¤, пошуку оптимальних шл¤х≥в вир≥шенн¤ суперечностей початкового етапу њх становленн¤ в умовах кризового сусп≥льства.

 ор.: ѕо¤сн≥ть, будь ласка, це пон¤тт¤ Ђкризове сусп≥льствої з позиц≥њ людини, ¤ка працюЇ у сфер≥ осв≥ти.
¬. √.: ўоб зробити це максимально просто, ¤ звернувс¤ за допомогою до своњх дес¤тикласник≥в, ¤к≥ мають досв≥д роботи за програмою дебат-клуб≥в фонду Ђ¬≥дродженн¤ї. ”чн≥ звикли починати своњ виступи з деф≥н≥ц≥й, тож таке завданн¤ було дл¤ них не складним.

ќсь так≥ визначенн¤ вони дали пон¤ттю Ђкризове сусп≥льствої:

• сусп≥льство, ¤ке перебуваЇ на перех≥дному етап≥ свого розвитку й тому переживаЇ труднощ≥ та проблеми в економ≥чному, соц≥ально-пол≥тичному, культурному житт≥. ¬оно нагадуЇ равлика, ¤кий вир≥с з≥ своЇњ мушл≥, ≥ поки не зТ¤витьс¤ новий панцир, знаходитьс¤ у надзвичайно вразливому стан≥. ћи зн¤ли панцир тотал≥таризму, та не встигли наростити демократичну оболонку;

• у сусп≥льств≥, ¤ке Ђзавислої м≥ж минулим ≥ майбутн≥м, в≥дбуваЇтьс¤ занепад економ≥ки та ≥нших сфер, девальвац≥¤ загальнолюдських ц≥нностей;

• це соц≥альне середовище, ¤ке неспроможне забезпечити спри¤тливих умов дл¤ реал≥зац≥њ потенц≥йних можливостей та прав людини.

якщо оц≥нити з погл¤ду соц≥олог≥њ особи ступ≥нь зр≥лост≥ нашого сусп≥льства, можна зробити висновок, що за б≥льш≥стю параметр≥в Ч це п≥дл≥ток, ¤кий вийшов з неблагополучноњ с≥мТњ рад¤нських народ≥в ≥ переживаЇ важкий пер≥од. ѕ≥дл≥ток голодний, озлоблений, агресивний, закомплексований, ¤кому показали, ¤к можна жити, ≥ ¤к живуть цив≥л≥зован≥ крањни, але ще не привчили до коп≥ткоњ прац≥ задл¤ такого житт¤. ¬≥н багато хоче, але ще мало вм≥Ї ≥ маЇ.
™диний спос≥б, ¤к ≥з цього соц≥ального √авроша, на ¤кого зараз схожа ”крањна, зробити сол≥дну людину Ч дати йому можлив≥сть здобути пристойну осв≥ту.

 ор.: якщо в нас говор¤ть про кризове сусп≥льство, то в усьому св≥т≥ б≥льше уваги звертають на кризу в осв≥т≥...

¬. √.: ÷е так. —в≥това педагог≥чна думка так чи ≥накше визнала, що школа в њњ тепер≥шньому вигл¤д≥ себе вже вичерпала, потр≥бна не њњ модерн≥зац≥¤, а спорудженн¤ поза нею принципово новоњ модел≥ осв≥ти. јдже ≥снуюча нин≥ школа вже не в змоз≥ справитись ≥з завданн¤м Ч забезпечити сучасний р≥вень осв≥ти нашим д≥т¤м. ј т≥ учн≥, ¤к≥ все-таки хочуть њњ мати, навчаютьс¤ не завд¤ки школ≥, а часто-густо незважаючи на школу. «гадаймо фразу, ¤ку ћарк “вен вклав у вуста одного ≥з своњх л≥тературних героњв Ч √ельбер≥ ‘≥нна: ЂЌавчанн¤ в школ≥ не повинне заважати моњй осв≥т≥ї.

¬арто зазначити, що на «аход≥ не бо¤тьс¤ кризи в осв≥т≥, бо, ¤к пише ƒжордж Ћенард, Ђкрах школи ознаменуЇ зародженн¤ новоњ осв≥ти, що розкриЇ творчий потенц≥ал ус≥х наших д≥тей ≥ незр≥вн¤нно п≥днесе усп≥хи кожного ≥ндив≥да, помножить нац≥ональн≥ здобутки на пороз≥ нового тис¤чол≥тт¤ї (Ђјмерикаї, червень, 1994 р.).  риза сучасноњ системи осв≥ти в ”крањн≥ Ч це частина св≥товоњ кризи осв≥ти, але в нас вона ускладнюЇтьс¤ р¤дом специф≥чних ¤вищ: кризою сусп≥льства, довготривалими деформац≥¤ми в оплат≥ прац≥ прац≥вник≥в осв≥ти та консерватизмом педагог≥чноњ думки.

“е, що на кризову ситуац≥ю в усьому сусп≥льств≥ накладаЇтьс¤ ще й криза в осв≥т≥, створюЇ нашим педагогам Ђкризу у квадрат≥ї.

“ому криза осв≥ти у кризовому сусп≥льств≥ не маЇ достатн≥х шанс≥в набути конструктивного характеру. јдже, ¤кщо зараз на осв≥ту остаточно махнути рукою, можуть початис¤ незворотн≥ процеси руйнац≥њ ≥ староњ школи, ≥ новоњ...

Ќав≥ть парламентськ≥ слуханн¤ про стан осв≥ти констатували, що Ђосв≥та поступово втрачаЇ свою роль одного ≥з найпродуктивн≥ших фактор≥в розвитку сусп≥льства, утвердженн¤ державност≥ї.

 ор.: јле серед осв≥т¤н упродовж останнього дес¤тил≥тт¤ зТ¤вилис¤ люди, ¤к≥ ви¤вилис¤ здатними в нин≥шн≥й ситуац≥њ не т≥льки не втратити набутого, а й розвивати нов≥ напр¤мки?!

¬. √.: ћабуть, тому, що профес≥онали осв≥ти в основ≥ своњй в ус≥ часи, за вс≥х пол≥тичних систем виконували загальнолюдськ≥, загальнонародн≥, загальнонац≥ональн≥ функц≥њ нос≥њв в≥чного Ч добра ≥ краси.

“е, що всупереч усьому розвиваЇтьс¤ найконсервативн≥ша структура сусп≥льства Ч осв≥та, було першим насл≥дком зн¤тт¤ парт≥йно-≥деолог≥чного диктату над школою на початку 90-х. “од≥ педагоги отримали певну свободу творити, ≥ вони сам≥ поклали на в≥втар осв≥ти свою енерг≥ю, час, кошти... «Т¤вилис¤ не просто осв≥т¤нськ≥ фанати, а й осв≥т¤нськ≥ кам≥кадзе...

ћи побачили не один зразок педагог≥чного дива, ¤ке з н≥чого творить розкр≥пачена особист≥сть педагога. ѕричому, найкращ≥ можливост≥ дл¤ розкр≥паченн¤ творчоњ особистост≥ педагога зТ¤вилис¤ саме в ел≥тарних навчальних закладах, де запитанн¤ Ђ„и легко зм≥нити вив≥ску навчального закладу?ї переростало в запитанн¤ Ђяк нову вив≥ску виправдати новим зм≥стом навчанн¤ в цьому навчальному заклад≥?ї

 ор.: јле процес становленн¤ ел≥тарноњ школи гальмуЇтьс¤ нашими негараздами саме соц≥ально-економ≥чного характеру?!

¬.√.: «вичайно, ≥снуюча соц≥альна потреба у створенн≥ сучасноњ модел≥ ел≥тарноњ осв≥ти дл¤ новоњ генерац≥њ украњнц≥в, на жаль, не маЇ зараз достатнього ф≥нансового п≥дірунт¤.  ризовий стан сусп≥льства не дозвол¤Ї дбати про далеку перспективу: ел≥тарна школа створюЇ передумови дл¤ процв≥танн¤ нашоњ держави завтра, а грош≥ в нењ треба вкладати сьогодн≥. “ож суперечн≥сть м≥ж ≥снуючою практикою недостатнього ф≥нансуванн¤ вс≥х навчальних заклад≥в ≥ п≥двищеними потребами створенн¤ сучасноњ матер≥ально-техн≥чноњ бази, залученн¤м до роботи в навчальних закладах висококвал≥ф≥кованих викладацьких кадр≥в в≥дчуваЇтьс¤ особливо гостро. як можна всерйоз говорити про св≥товий стандарт осв≥ти при ф≥нансуванн≥ в дес¤тки раз≥в меншому в≥д м≥н≥мальноњ потреби?! ѕри такому обс¤з≥ ф≥нансувань нов≥ технолог≥њ навчанн¤ ще довго будуть лише ≥люз≥Їю, про ¤ку говорити не варто в умовах, коли немаЇ за що придбати ≥ звичайн≥ п≥дручники та передплатити профес≥йн≥ журнали дл¤ вчител≥в. “аке ф≥нансуванн¤ призводить до ще одного парадоксу: за практично однакову зарплату викладачам ел≥тарних навчальних заклад≥в доводитьс¤ працювати набагато б≥льше, н≥ж викладачам масових шк≥л. “обто, створюючи ел≥тарну школу, ми знову спираЇмос¤ на голий ентуз≥азм, ¤кий не можна експлуатувати без к≥нц¤.

—уперечн≥сть м≥ж сусп≥льною потребою в становленн≥ ел≥тарних навчальних заклад≥в ≥ в≥дсутн≥стю реальних стартових можливостей дл¤ орган≥зац≥њ њх роботи спричинили утворенн¤ неймов≥рних г≥брид≥в типу Ђшкола-г≥мназ≥¤ї, що, у свою чергу, призвело до ц≥лого комплексу протир≥ч всередин≥ цих конгломерат≥в.

«вичайно, поЇднанн¤ Ђдва в одномуї може бути прийн¤тним дл¤ чого завгодно, окр≥м ел≥тарних шк≥л, у ¤ких маЇ панувати д≥аметрально протилежна масов≥й школ≥ атмосфера.

™диний вих≥д зараз Ч вз¤тис¤ за л≥кв≥дац≥ю насл≥дк≥в Ђпаталог≥чногої народженн¤ навчальних заклад≥в нового типу, створивши необх≥дн≥ умови дл¤ найшвидшого завершенн¤ перех≥дних етап≥в розвитку таких вимушених осв≥тн≥х Ђпокруч≥вї, забезпеченн¤ можливостей дл¤ розвитку г≥мназ≥њ чи л≥цею в Ђчистомуї вигл¤д≥.

 ор.: „и Ї ¤к≥сь складнощ≥ у взаЇминах м≥ж Ђстаримиї ≥ Ђновимиї школами?

¬.√.: Ќа жаль, доводитьс¤ говорити або про нормально-негативне або про агресивно-негативне ставленн¤ до ел≥тарних шк≥л...” другому випадку на передн≥й план виходить позиц≥¤ зл≥сного несприйн¤тт¤ будь-¤ких новац≥й ≥ непри¤знь до конкурент≥в, ¤к≥ прагнуть Ђпереманитиї до себе найкращих учн≥в, ≥ заздр≥сне ставленн¤ до тих, хто зм≥г моб≥л≥зувати спонсорську допомогу, ≥ багато ≥ншого.

«вичайно, в осв≥тн≥й пол≥тиц≥ варто враховувати складн≥сть взаЇмин м≥ж масовою  ел≥тарною школою. Ќа жаль, не завжди це в≥дбуваЇтьс¤.

јле ¤к би не складались в≥дносини м≥ж традиц≥йними й альтернативними навчальними закладами, у будь-¤кому випадку по¤ва центр≥в авангардноњ педагог≥ки спри¤Ї динам≥чним зм≥нам у вс≥й систем≥ осв≥ти. јдже ел≥тарн≥ навчальн≥ заклади активно працюють на масову школу, поширюючи нов≥ технолог≥њ навчанн¤, випускаючи пос≥бники нового покол≥нн¤ тощо.

 ор.: ѕроблем багато, але ви њх розвТ¤зуЇте...

¬.√.: якщо зараз даЇтьс¤ взнаки ≥ недостатн¤ розробка методики роботи з обдарованими д≥тьми, деф≥цит педагог≥чних кадр≥в, п≥дготовлених дл¤ такоњ роботи, в≥дсутн≥сть широкоњ пал≥три навчальних пос≥бник≥в, зор≥Їнтованих на ел≥тарн≥ навчальн≥ заклади, то Ї ≥ розум≥нн¤ того, що потр≥бно в основному самотужки вир≥шувати вс≥ ц≥ проблеми. “ак,  ≥ровоградська г≥мназ≥¤ ≥м. “араса Ўевченка започаткувала видавництво Ђ”крањнська г≥мназ≥¤ї, головна мета ¤кого Ч п≥дготовка ≥ випуск р≥зноман≥тноњ л≥тератури дл¤ цього типу ел≥тарних навчальних заклад≥в.

«авд¤ки участ≥ в програм≥ Ђ“рансформац≥¤ гуман≥тарноњ осв≥тиї ћ≥жнародного фонду Ђ¬≥дродженн¤ї, ми отримали велику парт≥ю навчальних пос≥бник≥в, зор≥Їнтованих саме на г≥мназ≥ю.

ћожу назвати ≥ багато ≥нших приклад≥в, ¤к≥ св≥дчать про те, що процес розвТ¤занн¤ проблем ≥де...

јле нам сл≥д зрозум≥ти, що всьому Ї межа. ћасована спонсорська допомога можлива лише на початковому етап≥ розвитку новоствореноњ г≥мназ≥њ чи л≥цею.

“епер, коли г≥мназ≥њ вже Ї майже в ус≥х м≥стах ”крањни, настав час продуманих кап≥таловкладень саме державних кошт≥в у починанн¤, ¤ке показало свою життЇздатн≥сть, ефективн≥сть, завоювало авторитет...

якщо на початковому етап≥ зрозум≥лим було обережне ставленн¤ до ≥н≥ц≥ативи знизу державних орган≥в управл≥нн¤ осв≥тою, њх небажанн¤ ризикувати коштами, не маючи 100 в≥дсотк≥в упевненост≥ в усп≥ху в≥дроджуваних г≥мназ≥й, то тепер Ї вс≥ п≥дстави спод≥ватис¤, що хоча б м≥н≥мально достатн≥й р≥вень њх ф≥нансуванн¤ буде природним ≥ рентабельним.

«вичайно, треба бути реал≥стами й не спод≥ватис¤, що в нин≥шн≥й ситуац≥њ у сфер≥ осв≥ти можна легко зробити все ≥ зразу. “им б≥льше, що нам д≥сталас¤ дуже ≥ дуже непроста спадщина.

јле ж те, що найб≥льш впливов≥ представники громадськост≥ не посп≥шають в≥двести своњх д≥тей до школи поруч з м≥сцем проживанн¤, а воз¤ть њх через усе м≥сто до ел≥тарного навчального закладу, св≥дчить, що житт¤ змушуЇ ц≥нувати осв≥ту.

ѕозитивн≥ тенденц≥њ вже нам≥тились, ≥ це даЇ п≥дстави дл¤ оптим≥зму.

√ромовий ¬≥ктор. „и легко зм≥нити вив≥ску? // ƒиректор школи, с≥чень 1998р., є2