Реформування школи: погляд з позиції учня
 

Підібрати ключ до хорошої школи можна тільки зайнявши позицію учня Ч це твердження звучить як аксіома, яка повинна стати головним принципом побудови ефективної моделі освіти. Досі наше шкільне буття грунтувалося на засадах лдержавницького╗ підходу... Тільки в радянській педагогіці вважають за необхідне і можливе визначати зміст освіти кожного учня ще до того, як він прийшов до школи. Здійснення ж індивідуального підходу ми вбачаємо в підгонці учня під спущені лзверху╗ програми (а не навпаки!).

Зовсім інший досвід мають ті школи, які реалізують ідеї сучасної авангардної педагогіки. Наприклад, директор школи Томпсона в Х'юстоні Вікі Томас, підключивши учнів до лпрориву в школу майбутнього╗, саме їм відвела роль ініціаторів усіх змін у своєму навчальному закладі, яким вони по праву пишаються. У цій школі нікого не дивує фраза учня: лЯ хочу сам спланувати своє навчання╗, як не дивує урок математики у формі брейн-рингу, на якому семикласники відстоюють свою точку зору з приводу зміцнення позицій видуманої корпорації за рахунок використання графіків безкінечності... Кожен учень тут має лпортфоліо╗, у якому відображено дані про його прогрес у навчанні, і він може обрати вчителя як експерта для їх аналізу. Саме прогрес кожного учня є головним критерієм оцінки ефективності роботи школи.

Усе це змушує і кожного окремого учня, і кожну окрему школу ставити перед собою реальні завдання. Ми ж продовжуємо вимагати від дітей здобути в школі таку суму знань, якою не володіють і самі вчителі. Можна легко пересвідчитися, що це так, спробувавши чесно відповісти на елементарні запитання з основних шкільних предметів.

АНКЕТА-РОЗДУМ лОДИНАДЦЯТЬ ВІДПОВІДЕЙ НА ОДНЕ ЗАПИТАННЯ: лЧОМУ НАС НАВЧАЄ ШКОЛА?╗

Хімія
1. Чи знаєте ви, у чому суть реакції лсрібного дзеркала╗?

Географія
2. Чи можете ви сказати, яке найбільше за площею озеро у світі?

Українська література
3. Чи можете ви назвати автора цих рядків:
Дзвін шабель, пісні, походи,
Воля соколина,
Тихі зорі, ясні води Ч
Моя Україна?

Російська мова
4. Чи можете ви назвати по порядку всі відмінки (падежи) російської мови та вказати, на які запитання вони відповідають?

Біологія
5. Чи можете ви сформулювати закон розщеплення Грегора Менделя?

Російська література
6. Хто з російських письменників і на чию честь написав ці слова?
Не предавайте особой унылости,
Случай предвиденный, чуть не желательный,
Так погибает по Божией милости
Русской земли человек замечательный.

Геометрія
7. Чи можете ви довести теорему Піфагора?

Історія
8. Чи можете ви назвати точну дату битви під Каннами, вказати імена полководців, її хід та результати?

Фізика
9. Чи можете ви записати формулу закона Ома й описати, що він собою являє?

Іноземна мова
10. Чи вмієте ви тією іноземною мовою, яку вивчали у школі, запитати дорогу, замовити страви в ресторані, сказати тост на весіллі тощо?

Алгебра
11. Чи можете ви описати квадратичну функцію та зобразити її графік?
 

Якщо ви вчитель фізики, але змогли впізнати рядки Сосюри чи Некрасова, назвати Каспійське море чи здатні розкрити суть реакції лсрібного дзеркала╗, вас можна привітати: ви Ч унікум. Як правило, учитель не може допомогти навіть власній дитині з тих навчальних предметів, які не пов'язані з його фахом.

Коли ж задумуєшся над власним результатом цього міні-тесту, розумієш, що кожен учитель опиняється в ролі Сізіфа, який марнує свої сили на педагогічній ниві. І так буде до того часу, поки ми не почнемо шукати відповіді на запитання лЧого?╗ і лЯк?╗ навчати відносно кожного окремого учня, не оволодіємо педагогічними технологіями успіху. Наочно зрозуміти, на яку ефективність своєї роботи можна розраховувати вчителеві, застосовуючи ті чи інші форми й методи організації навчального процесу, допоможе лПіраміда виучуваності╗.

За даними американських дослідників, рівень засвоєння учнями матеріалу розподіляється таким чином:
Х Монолог учителя Ч 5%
Х Самостійне читання матеріалу учнями Ч 10%
Х Викладання із застосуванням аудіо-, відеозасобів Ч 20%
Х Викладання на основі демонстрації
Х (показ дослідів, експериментів і т.ін.) Ч 30 %
Х Навчання в процесі дискусії у малій групі Ч 50%
Х Навчання у процесі роботи Ч 75%
Х Навчання інших (дитина вчить дитину) Ч 90%.

На жаль, у нашій школі досі панують малоефективні методи викладання, які знаходяться у верхній частині цієї піраміди.

У нашій країні впродовж багатьох десятиліть панувала економіка абсурду й досі зберігається абсурдна система шкільної освіти, яка грунтується на жорсткій централізації та плануванні (спущені зверху навчальні програми і плани, екзаменаційні білети тощо), відсталих педагогічних технологіях, орієнтації на вал (перевантажені програми, домінування обов'язкових предметів та ін.), лдефіциті╗ студентських місць у державних вузах...
За проблемами забезпечення елементарної життєдіяльності шкіл (виплати зарплати вчителям, фінансування утримання приміщень) зараз просто губляться голоси тих педагогів, які розуміють необхідність негайних реальних реформ освітньої системи України.

Серед них, зокрема, привертає увагу виступ на загальних зборах Академії педагогічних наук академіка Семена Гончаренка, у якому він дає таку характеристику ситуації в школі: лДіти настільки перевантажені, що вже не набувають необхідного чуттєвого досвіду, а отже, перестають гармонійно розвиватися. Учень, розлючений поганими оцінками, доведений до відчаю неспроможністю зазубрити властивості тригонометричних чи показникових функцій, постулати й парадокси теорії відносності, генетичні формули, сотні дрібних і навіть дріб'язкових фактів, сотні дат, імен, замордований шкільними стресами і перевантаженням, лементом і криком на перервах, а то й на уроках, стає конфліктним, порушником дисципліни й порядку, джерелом дискомфортних відносин з учителем і класним керівником╗.
Основними кроками, які б дозволили перейти до побудови ллюдиноцентристської╗ моделі шкільної освіти, відомий науковець вважає такі:

Х постановка в центрі освітньої мети здібностей, інтересів людини як основних рушійних сил її розвитку, надання можливості кожній школі, кожному учневі рухатися власною освітньою траекторією, з максимальною ефективністю й повнотою реалізувати власні інтереси, нахили, здібності;

Х орієнтації на посильний для учнів зміст освіти з тим, щоб засвоєння знань досягалося не за рахунок здоров'я дітей і хоча б зрідка викликало не страх, а позитивні емоції (для цього треба позбутися синдрому середньовічного енциклопедизму і, нарешті, зрозуміти, що всього не можна і не потрібно вивчати);

Х здійснення одночасного кардинального переходу лвід традиційного інформативно-пояснювального, катехізисного у своїй основі підходу, орієнтованого на зазубрювання готових знань, до діяльнісного підходу, спрямованого на розвиток пізнавальних сил і творчого потенціалу дитини╗;

Х утверждення якісно іншої, ніж була досі, головної мети вивчення будь-якого предмету: лрозвиток у кожної дитини здібностей до створення громадських і особистих цінностей╗.

Саме такі підходи до реформування школи дозволять, зрештою, на ділі створити педагогічний феномен, який ряд радянських педагогів пробували здійснити в окремо взятих навчальних закладах. Тільки так омріяна лШкола радості╗ може перерости із сфери педагогічної фантастики у сферу педагогічної реальності. Тільки так можна всерйоз говорити про реалізацію принципів гуманізації і гуманітаризації освіти, закладених у національній доктрині розвитку освіти.

Звичайно, не можна зробити все і відразу за командою лзверху╗, потрібна тиха революція в освіті, яка б ішла лзнизу╗. Адже справжні реформи в освіті (а не їх імітація!) почнуться тільки тоді, коли сформується новий тип педагогічного мислення у вчителів і, що особливо важливо, у керівників навчальних закладів, а з ним Ч і усвідомлення необхідності й неминучості змін. Бо, як писав японський письменник Акутагава, лважко не робити, важко хотіти... у всякому разі хотіти робити те, що треба╗. І вже зараз можна багато чого зробити у сфері освіти, навіть без залучення додаткових бюджетних коштів. Що, окрім бажання потрібне, наприклад, для того, щоб роз'єднати лгібрид╗ школа І-ІІІ ступенів, розвівши два верхні ступені по сусідніх школах і розмістивши 1-3 класи поруч у спорожнілому дитсадку?! Світовий досвід доводить, що ці три школи окремо працюватимуть значно ефективніше, ніж у лгібриді╗, що учням двох молодших вікових категорій буде значно комфортніше і безпечніше... Але ж чомусь ми цього і багато іншого не робимо! Стара, як світ, приказка стверджує: лМожна привести коня до водопою, але не можна примусити його пити воду╗. І це підтверджується при аналізі поведінки всіх учасників навчально-виховного процесу (учнів, учителів, керівників шкіл, батьків).

Тож давайте їх лвести╗ в тому напрямку, у якому цивілізований світ почав рухатися ще кілька десятиліть тому, поставивши учня в центр, навколо якого обертається все, що існує в системі середньої освіти. А для цього подбаймо про пастирів, наших педагогічних галілеїв, які й досі нерідко попадають під пресинг різних форм педагогічної інквізиції. Так як справжні реформи в освіті неминуче зачеплять інтереси багатьох, слід передбачити різку активізацію тих ідеологів традиційної педагогіки, які захищатимуть її підвалини навіть всупереч здоровому глузду. Згадаймо, як про подібну боротьбу лідей╗ писав Є. Євтушенко:

Ученый критик Галилея

Был не глупее Галилео,

Он знал, что вертится Земля,

Но у него была семья...

Проблема реформування освіти не є суто освітянською проблемою. Це проблема всього суспільства, адже тільки завдяки змінам в освіті можуть стати реальними найвеличніші соціальні мрії Ч рівність і свобода. І це чудово розуміють як ті, кого задовольняло компартійне трактування цих понять, так і ті, кого зараз цілком влаштовують інтерпретації нинішньої стадії суспільного розвитку України, стадії дикого початкового накопичення капіталу. Тому боротьба за нову освіту України, яка сьогодні тільки розпочинається, обіцяє бути надзвичайно складною.

Громовий Віктор. Реформування школи: погляд з позиції учня //Шлях освіти, 1997, №3.