Лідери освіти XXI століття: бути чи не бути?
 

Рукописи не горять, ідеї, час яких прийшов, теж так чи інакше пробивають собі дорогуЕ Ще у 1993 р., рівно 10 років тому, тодішній начальник управління освіти м. Харкова Вадим Ландсман започаткував українсько-американські семінари лЛідери освіти ХХI століття╗. Тоді я був серед розробників напрямків подальшого розвитку проекту.

ПамТятаю, як активно підтримувалася пропозиція започаткувати щорічний Всеукраїнський конкурс керівників закладів освіти з такою ж назвою, але йшов час, змінювалися міністри освіти, зТявлялись і зникали різні освітні програми, а й у новому столітті ми так і не реалізували цю ідею.

Щоправда, у 2001 р. в рамках Всеукраїнського конкурсу лУчитель року╗ все ж зТявлялася номінація лКерівник навчального закладу╗.

Мені, як переможцеві, не годиться метати критичні стріли в бік організаторів цього дійства, але все ж не можу не зазначити нелогічність привТязки змагання учасників цієї номінації до учительського конкурсу.

Здається після цього експерименту усім його учасникам стала зрозумілою необхідність окремого конкурсу керівників закладів освіти.

Окремий конкурс потрібен не тому, що ми вважаємо чимось принизливим лопуститись╗ до рівня учителя, навіть не тому, що в рамках учительської програми наша номінація зТявлятиметься один раз на 3-5 роківЕ Окремий конкурс потрібен, бо ми, зрештою, усвідомили, що є дві різні професії: учитель (викладач, лектор тощо) і менеджер освіти (директор школи, ректор вузу, завідуючий дитсадком тощо). Окремий конкурс лЛідери освіти ХХ1 століття╗ потрібен, бо саме так ми акцентуємо увагу і влади, і педагогічної громадськості на необхідності стимулювати двоєдину місію керівників закладів освіти Ч бути менеджером і бути лідером змін.

Окремий конкурс потрібен, бо навряд чи увесь світ йде лне в ногу╗, коли не змішує два в одномуЕ

Зупинюсь на двох різних моделях організації такого конкурсу Ч російській та американській Ч з тим, щоб між цими двома підходами спробувати визначити свій оптимальний варіант ллідерів освіти╗ по-українськи.

Конкурс лЛидер в образовании╗ започатковано в Росії у 2000 р. з ініціативи Міністверства освіти, лУчительской газеты╗, федерації Інтернет-освіти та галузевої профспілки працівників освіти. Метою конкурсу, на думку міністра освіти В. Філіппова, є підтримка найактивніших, творчих керівників освітньої сфери, акумуляція найцікавішого досвіду з питань управління освітою і поширення його на всю Росію. У першому відбірковому турі журі розглядає інноваційні проекти та пропозиції, відеоматеріали з управлінського досвіду, твір-роздум лМоя формула успіху╗, статтю претендента у періодиці.

Заключний тур виявляє переможців у таких номінаціях:

Головним моральним заохоченням для переможців російського конкурсу є лЗолотой жезл╗, матеріальним Ч грант на здійснення управлінського проекту (конкурс має солідних спонсорів, серед яких компанія лMicrosoft╗).

Журнал лЛидеры образования╗ є офіційним журналом конкурсу.

Детальну інформацію про російський конкурс можна знайти на сайті: www.leader/org.ru.

Адреса виконавчої дирекції конкурсу лЛидери образования╗: вул. Новокузнецька, 16, м. Москва, 119017.

Головною відмінністю американської програми лДиректор року╗ (лState Principal of The Year╗ i лNational Principal of the Year for Middle level and High School╗) від російського конкурсу є те, що її організовує не міністерство освіти, а громадська організація Ч Національна асоціація директорів середніх шкіл (NASSP).

Тут спочатку визначають директорів року в кожному штаті (по одному директору від неповної середньої і від старшої школи), які і стають претендентами на перемогу в загальнонаціональному турі конкурсу.

Національна програма та програми штатів лДиректор року╗ (The State and National Principal of the Year Awards) має на меті лщорічне визнання видатних лідерів середніх шкіл, які досягли успіху в забезпеченні високоякісних освітніх можливостей для учнів╗. Ці директори відзначаються за їх визначні професійні досягнення згідно із такими критеріями відбору:

1. Освітнє лідерство (здійснення на практиці стратегій поліпшення викладання і навчання, включення учителів та інших представників шкільного персоналу у процес досягнення цілей школи, забезпечення позитивного клімату в школі тощо).

2. Вирішення комплексу проблем (усвідомлення поточних та непередбачуваних завдань, вирішення короткотермінових завдань та їх збалансування з довготривалими цілями, ефективний менеджмент часу та розподілу завдань тощо).

3. Розвиток самого себе та інших (відданість ідеї постійного професійного зростання, навчання, тренування та допомога іншим, у першу чергу Ч учнями та колегами, демонстрація та плекання творчості, прогнозування розвитку позитивних змін тощо).

4. Громадська діяльність (Community Service) (включення місцевої громади в життя школи, використання можливостей громади для навчання учнів, встановлення партнерства з громадськими обТєднаннями задля підсилення освітніх програм та підтримки цілей школи тощо).

Детальну інформацію про американські програми лДиректор року╗ можна знайти на сайтах: www.рrincipals.org.awards та www.nassp.org

Зазначу лише те, що кандидати на здобуття нагороди номінують самі себе, але повинні надати три рекомендаційні листи від суперінтенданта (американський аналог нашого начальника управління освіти), одного із учителів власної школи, учня, батька, місцевого бізнесмена чи урядовця. Є лише дві обовТязкові вимоги до кандидатів Ч пропрацювати не менше трьох років на посаді директора та бути членом Національної асоціації директорів шкіл (NASSP).

Усі фіналісти національного конкурсу отримують грант у сумі 2500$, переможець ще додатково 7500$ (Загалом 10 000$), які можна використати лише на реалізацію шкільних проектів чи на професійний розвиток.

Яку модель організації конкурсу лідерів освіти, американську чи російську, обрати нам? Я думаю, що в Україні не слід копіювати ні ту, ні іншу систему відзначення та просування директорів шкіл, нам потрібен комбінований варіант. Так як у нас продовжує діяти традиційна централізована система управління освітою, але вже потроху стає на ноги Асоціація керівників шкіл України (АКШУ), завоювало заслужений авторитет недержавне педагогічне видавництво лШкільний світ╗, співорганізаторами українського конкурсу мають бути Міністерство освіти та науки й Асоціація керівників шкіл, офіційним виданням конкурсу Ч газета лДиректор школи╗.

Звичайно, можлива участь і галузевої профспілки, і деяких творчих спілок, і окремих меценатів та спонсорів.

В умовах існування переважно обТєднаної школи І-ІІІ ступенів у нас не слід розділяти учасників на представників початкової, неповної середньої і старшої середньої школи, як це роблять у США, де є зовсім інші освітні реалії. У нас може бути єдина номінація лДиректор школи╗, і хотілося б, звичайно, бачити й інші номінації лідерів освіти (див. російський перелік номінацій).

Прошу розцінювати мою статтю як освітню ініціативу лзнизу╗ представника АКШУ. Сподіваюсь, що мої колеги, керівники освітніх закладів, її підтримають, а Міністерство освіти та науки захоче бути партнером у реалізації цього проекту (це й буде практичне втілення принципу громадсько-державного управління освітою).

Громовий Віктор. Лідери освіти XXI століття: бути чи не бути? // Директор школи, 2003, №17.

Hosted by uCoz