Зустрінемось у Кейптауні?!
Улітку 2003 року відбулася помітна подія в житті глобального співтовариства керівників шкіл Ч Шостий зТїзд Міжнародної конфедерації директорів шкіл (ІСР). Тема лШкільне лідерство у глобальній спільноті╗ стала предметом обговорення для представників провідних країн світу, які зТїхалися до Единбурга (Шотландія). Як ви, шановні колеги-директори, уже здогадалися, нас там не було. Хоча приємно вже те, що на директорському саміті змогла побувати як гість Людмила Паращенко, директор Київського ліцею бізнесу, але її візит є лише винятком, який підтверджує правило: українські директори шкіл усе ще відсторонені від регулярної взаємодії зі своїми зарубіжними колегами. Кажучи словами Остапа Бендера, лмы чужие, Киса, на этом празднике жизни╗, бо наша ненька Україна, а разом із нею і ми всі, навіть у глобальному селі, яким тепер став світ, усе ще відчуваємо себе непродвинутими й ізольованими хуторянами.
Тож 13-16 липня в Міжнародному конференц-центрі Единбурга не було українського прапора. Щоправда, і раніше його могли побачити лише на одному з шести зТїздів ІСР ще в 1997 році. Того разу мені пощастило (завдяки гранду від фонду лВідродження╗) представляти Україну на Третьому зТїзді ІСР в Бостоні (США).
Добре, що в нас є хоч нагода віртуально долучитися до кола тих питань, які обговорюють і вирішують наші зарубіжні колеги, зазирнувши на офіційний сайт ІСР: www.icponline.org.
Серед матеріалів Шостого Всесвітнього зТїзду ІСР, розміщених на цьому сайті, найцікавішими є три доповіді:
1. лЛідерство: парадокси лідерства в еру відповідальності╗ британського професора з освітнього лідерства Кембриджського університету Джона Мак Біта (John Mac Beath).
2. лМісія неможлива? Стратегічний огляд зусиль, спрямованих на те, щоб очолити трансформацію шкіл╗ австралійського професора Бріана Келдвелла (Brian J.Caldwell), декана факультета освіти Мельбурнського університету.
3. лШкільне лідерство в глобальній спільноті╗ Крістін Чарчер (Christine Churcher), державного міністра освіти республіки Гана.
У першому матеріалі професор Джон Мак Біт розкриває нову теорію лідерства, яка буде виявлятися нашого всього життя в цьому тисячолітті. Так, зокрема лнове лідерство╗ визнає і право директора школи на помилку, адже на відміну від авіадиспетчера, у роботі якого помилка рівноцінна катастрофі, у роботі менеджера лпомилки є мостом між досвідом і мудрістю╗. Світ бізнесу раніше, ніж світ освіти, сприйняв ідеї лнового лідерства╗, тож тепер нам слід подбати, щоб свіжі ідеї отримали можливість якомога швидше збагатити і педагогічний словник, і педагогічну практику.
Як вважає Джон Мак Біт, новий лідер Ч це той, хто:
шукає можливості вивчити ту чи іншу дію інтегровано;
пристосований до різноманітності;
спроможний сам робити різноманітність;
уміє передбачити;
шукає знання з широким базисом;
сприяє прояву в людини найкращого;
бачить речі з лновим обличчям╗;
має сміливість, щоб ризикувати;
шукає і використовує лзворотний звТязок╗;
вчиться на помилках;
відкритий для критики;
Професор Бріан Келдвелл концентрує свою увагу на трьох вимірах нової парадигми освіти: глобалізації, локалізації й індивідуалізації. Ілюструє зміну парадигми викладання в напрямку лглобальної освіти з індивідуальним дотиком╗ така таблиця:
Бріан Келдвелл розглядає й можливі сценарії
подальшого розвитку шкільної освіти, серед яких проробляються й варіанти заміни
традиційної школи неформальним навчанням на основі інформаційних та
комунікаційних технологій (поширяться різноманітні форми лhelpline╗ у поєднанні
з періодичними візитами вчителя додому до учнів). За його прогнозами,
розмежування між учителями та учнями, батьками та вчителями, освітою та громадою
далі розпливатиметься і зрештою зникне. Особливу увагу автор доповіді звертає на
проблему лідерства в школах. Цікаво, що в Англії навіть є Національний коледж зі
шкільного лідерства (див. www.ncsl.org.uk). Мова йде не тільки про
директора-лідера, а й про вчителя-лідера і про учня-лідера. Зразком бачення
перспективи 2020 р. є програма лЛідери майбутнього╗, яку організували для
супроводу 200 молодих учителів упродовж перших пТяти років їх карТєри. Для них
проводяться різноманітні семінари, конференції, організовуються стажування та
наставництво, вивчення випадків (case studies), дистанційне навчання тощо.
Бріан Келдвелл рекомендує урядам та іншим владним структурам радикально
збільшити інвестиції в розвиток лідерства з огляду на його виняткову роль у
змінах на краще.
У третій доповіді Крістін Чарчер, наголошує
на сутнісній відмінності лідерства від інших форм менеджменту й адміністрування:
призначення лідерства Ч включення, мобілізація й робота з людьми в напрямку
досягнення бажаних результатів. Як вважає міністр освіти африканської країни
Гана, лідерство має три функції: досягнення поставлених цілей, менеджмент
командної роботи і забезпечення створення такого оточення, яке дає можливість
людям іти в одному напрямку.
Крістін Чарчер перераховує категорії людей, з якими повинен працювати шкільний
лідер:
учні або студенти;
педагогічний персонал;
персонал підтримки (працівники бухгалтерії, робітники по обслуговуванню приміщення тощо);
окремі батьки та групи батьків, включно з батьківсько-вчительською асоціацією (РТА) та батьками-волонтерами;
шкільна рада та управлінський персонал;
місцева громада, яка взаємодіє зі школою;
урядовці (чиновники) різних рівнів від місцевого до загальнонаціонального;
різноманітні громадські обТєднання та професійні асоціації освітян.
Ефективне шкільне лідерство включає лпросвітництво╗ та лменеджмент╗ усієї перерахованої вище лпубліки╗ Е
Як бачимо, проблема лідерства знаходиться в центрі уваги світової співдружності керівників шкіл. Для нас вона є ще більш актуальною, адже українська освітня реальність ставить нас у ситуацію, коли лпорятунок потопаючих є справою рук самих потопаючих╗. Звичайно, краще плакати, як ніхто не бачить, тому навряд чи ми комусь потрібні в ролі лплакальників╗. Але якщо ми хочемо не тільки констатувати наявність численних проблем шкільної освіти України і разом із своїми колегами шукати шляхи вирішення нам вкрай необхідно припинити лваритись у власному соку╗Е Вихід на лглобальну орбіту╗ є однією із необхідних умов нашої трансформації із лхлопчиків для биття╗, якими ми, керівники українських шкіл є зараз, у справжніх лідерів освіти ХХІ століття, якими ми можемо й повинні стати вже завтра.
ЗТїзди ІСР проходять раз на 2 роки, тож наступний директорський саміт відбудеться 10-14 липня 2005 року в Південно-Африканській Республіці. Інформацію про цю подію можна знайти на вебсайті: www.icp2005.com
Тож зустрінемось у Кейптауні?!
Громовий Віктор. Зустрінемося в Кейптауні? // Директор школи, 2003, №46.