Студент, підшефний, професіонал, ментор

 - навчання упродовж життя директорів шкіл по-ізраїльськи
 

На Шостому зТїзді Міжнародної конфедерації директорів шкіл (Единбург, липень 2003 р.) директор Інституту професійного розвитку в освіті та викладанні в Беіт-Берт-коледжі Ріна Баркол зробила доповідь лМенторський проект як обовТязкова стадія в програмі навчання директорів шкіл упродовж усього життя╗. На жаль, я не мав можливості потрапити на цей зТїзд, але завдяки міжнародному семінару лОсвітні системи: менеджмент і лідерство╗ зміг побувати в самому Беіт-Берт-коледжі на творчій зустрічі з Ріною Баркол.

Вона розповіла про те, що програма навчання впродовж усього життя для директорів шкіл започаткована в Беіт-Берт-коледжі із середини 90-х років.

Ця програма базується на двох основоположних принципах та зосереджується на пошуку відповідей на запитання, які виникають у процесі вирішення двох базових проблем.

Перший основоположний принцип навчання впродовж усього життя полягає в тому, що професіонали взагалі й особливо ті, хто причетний до освіти, мають бути учнями протягом усієї професійної карТєри. У нашу епоху змін так звана лтренінгова стадія╗ дає явно недостатню підготовку для того, щоб директор школи міг справлятись із різноманітними ситуаціями, які виникатимуть у майбутньому. Багато цих ситуацій будуть новими й неочікуваними навіть для самих тренерів, які працювали з майбутніми директорами на підготовчій стадії (pre-service stage). Прагнення досягнути успіху сьогодні вимагає постійного навчання, як адекватно реагувати на безперервні зміни реальності.

Другим основоположним принципом є те, що школи як лорганізації, які навчаються╗ по суті вчаться подібно до того, як й індивіди. Навчальний процес може сприяти спільному пошуку відповіді на такий виклик часу, як необхідність приймати рішення на шляху організаційної адаптації до світу, який змінюється. Звичайно, директор школи, який очолює навчальний процес у шкільній системі, відіграє в цьому вирішальну роль.

Програма в Академічному коледжі Беіт-Берт спрямована на вирішення двох базових проблем. Перша Ч це розрив між теорією і практикою, який, як нарікають професіонали, часто виникає тоді, коли на тренінговій стадії не вистачає підготовки до реального життя.

Друга проблема полягає в тому, що вчителювання все ще в значній мірі залишається одноманітною (лнудною╗) професією, а можливості карТєрного зростання досі обмежені як для вчителів, так і для директорів шкіл.
В Ізраїлі є чотириступенева система підготовки та професійного розвитку директорів шкіл упродовж усього життя. Ця модель підготовки та становлення професіоналів з освітнього менеджменту включає такі етапи:

1. Тренінгова стадія (дворічний курс для майбутнього директора, який базується на поєднанні теорії й практики).

На навчання приймають після ретельного відбору вчителів із пТятирічним досвідом успішної роботи в школі. Після успішного завершення дворічного курсу вони отримують сертифікат, який дає право претендувати на заміщення директорських вакансій. Ті, хто подає відповідні аплікації, проходять інтервТювання у спеціальній комісії, яка й обирає тих, хто стане директорами.

Ріна Баркол уживає таку аналогію щодо функцій директорів шкіл: лЦим людям, як і жонглерам, доведеться одягати лбагато капелюхів╗, що вимагатиме від них вправного маневрування╗. З огляду на це новопризначені директори можуть пережити шок, стати стурбованими й невпевненими, тож природною є наступна стадія їх професійного становлення.

2. Перехідна стадія(менторський супровід щойно призначеного директора школи протягом першого року його роботи).

Упродовж першого року роботи коледж забезпечує як професійну, так і емоційну підтримку директора-початківця з боку досвідченого колеги. Він має право приймати чи не приймати консультації ментора. Завдання ментора полягає не в наданні порад чи лвказівок╗, він покликаний допомогти щойно призначеному директорові знайти власний шлях вирішення проблем. Їх стосунки мають будуватися на основі рівноправного діалогу, конфіденційності і правди.

3. Стадія професійного розвитку (участь у роботі професійного клубу директорів шкіл задля взаємної підтримки, збагачення та модернізації рівня професійної підготовки).

На третій стадії професійного розвитку лпорятунок потопаючих╗ стає лсправою рук самих потопаючих╗, тобто директори шкіл тепер повинні дбати про себе самі. Директорський клуб пропонує своїм членам різноманітні форми активності: дискусії щодо поточних публікацій у педагогічній періодиці, спеціальні курси (наприклад, з правових питань чи з проблеми лОсвіта і посередництво╗), конференції, експрес-інформації про розвиток мистецтва управління школою як в Ізраїлі, так і за кордоном тощо.

4. Експертна стадія (виконання ролі ментора директорів-початківців, участь у менторських семінарах, здійснення підтримки та супервізії молодих колег).

На четвертій стадії розвитку своєї професійної карТєри кваліфіковані директори шкіл, яких відбирає коледж і Міністерство освіти, пропонують упродовж навчального року місячні творчі майстерні або короткотермінові зустрічі. Творчі майстерні, як правило, проходять у вигляді рольових ігор, моделювання тих чи інших ситуацій, розгляду випадків (case-analyses) тощо.

Самі ментори стають учасниками лменторського форуму╗. Таким чином, директор школи на різних етапах свого професійного становлення виконує спочатку роль студента, який опановує основи освітнього менеджменту, потім Ч підшефного (mentee), який співпрацює з досвідченим ментором, згодом стає професіоналом, який безперервно самостійно та разом із колегами навчається впродовж усієї професійної карТєри і зрештою опановує роль ментора. Як бачимо, одним із завдань програми підготовки та професійного розвитку директорів шкіл є використання досвіду директорів-пенсіонерів, які стають менторами директорів-початківців. Налагоджується взаємокорисна співпраця, завдяки якій не тільки творчо використовується досвід старшого покоління менеджерів освіти, а й для директорів шкіл поважного віку полегшується процес виходу на пенсію (вони знають, що ще багато років будуть потрібні, як кажуть російською мовою, лвостребованы╗ в ролі менторів).

Окрім описаної вище вертикальної мобільності (чотири стадії підготовки та професійного розвитку), в Ізраїлі є й приклади горизонтальної мобільності директорів шкіл. Наприклад, у Тель-Авівському регіоні директор школи через чотири роки може перейти працювати до іншої школи. Так вони прагнуть уникнути можливого зниження ефективності роботи менеджера освіти, який лзасидівся╗ на своєму місці довше від оптимального терміну.

В основу визначення кількості майбутніх директорів шкіл, яких необхідно готувати, ізраїльтяни беруть дані про щорічний рух кадрів. Так як за статистикою близько 10% директорів шкіл щороку змінюються в Ізраїлі, таку ж кількість (це близько 300) потенційних директорів і готують.

У нас теж не проблема на основі вивчення плинності кадрів директорів шкіл визначити необхідний контингент резерву кадрів. Проблема в тому, щоб знайшлися кошти на організацію стрункої системи підготовки та професійного розвитку українських директорів шкіл. Проблема в тому, щоб і в разі появи такої системи вона не почала працювати лв холосту╗, а директорами шкіл, як завжди, і надалі не ставали ті, хто є лкумом, сватом чи братом╗ місцевого князька районного чи міського масштабу. Проблема в тому, щоб зТявилося нарешті в Україні справді громадсько-державне управління освітою, яке дозволить вийти на освітню арену новій генерації керівників шкіл. І проблема в тому, щоб соціальний статус директора школи піднявся лна ту висоту╗, яка буде привабливим обТєктом для сходження в очах перспективної молодіЕ

Ізраїльтяни дивують мене на кожному кроці...
 

Вони живуть у 5764 році, пишуть справа наліво, мають вихідний у суботу замість того, щоб відпочивати, як усі, у неділюЕ

Ці люди після двох тисячоліть поневірянь та страшного Голокосту під час Другої світової війни повернулись у пустелю між Середземним і Мертвим морем і змогли оживити не тільки цю пустелю, а й одну із лмертвих╗ мов Ч іврит.
Ізраїльтяни якимось дивом змогли здолати расові барТєри: вони вивезли з голодуючої Ефіопії тисячі типових африканців і визнали їх євреями тільки тому, що вони сповідують іудаїзм. Мабуть, це саме про чорних євреїв фраза із анекдота: лМало того, що ти негр, так ти ще і єврей╗. У той же час у країні досі є виключно церковною процедура реєстрації шлюбів, тому якщо хоче одружитися єврей із неєвреєм, вони летять на КіпрЕ

У цій країні змогли подбати про забезпечення високого престижу професії директора школи, але, на жаль, не змогли ще зробити це стосовно вчителя...

За декілька тижнів вивчення реалій ізраїльської школи у твоїй голові розвіюються стереотипи як щодо учнів, так і стосовно школи взагалі.

Так, стереотипному поглядові на єврейську дитину як на взірцевого учня зі скрипкою в руках приходить кінець, як тільки бачиш зовсім інших учнів ізраїльських шкіл та чуєш нарікання від університетських професорів на те, що ізраїльська середня освіта впевнено виходить у ллідери╗ за такими показниками, як рівень насильства та рівень прогулів уроків у школах.

Але попри всі проблеми ізраїльські педагоги впевнено будують нову освіту ХХ1 ст., школу, у якій зникає барТєр між тими, хто навчає, і тими, хто навчається (бо вчаться всі разом); школу з освітнім простором, у якому, по суті, немає різниці між навчальним кабінетом і коридором (у початковій школі містечка Петах-Тіква половина компТютерів стоять у коридорах); школу, у якій стирається межа між уроком і перервою (немає традиційних для нас дзвінків); школу, яка впевнено дивиться у майбутнє.

Громовий Віктор. Студент, підшефний, професіонал, ментор - навчання упродовж життя директорів шкіл по-ізраїльськи // Освітнє слово, 2004, №1.