МУЗИЧНО-ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ В
ГІМНАЗІЇ КІНЦЯ ХІХ-ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

Наприкінці минулого століття Єлисаветградська класична гімназія відносилась до числа найбільш культурних і естетично розвинених навчальних закладів Херсонської губернії. Виховання гімназистів представляло собою не лише навчальний процес, але й цілу систему позашкільних заходів, направлених на розширення кругозору, розвиток інтелектуальних здібностей і формування манер поведінки, культури побуту. Саме з метою естетичного і художньо-мистецького виховання працював літній сад "Альгамора", міський сад, куди допускалися на прогулянки гімназисти під наглядом вихователів, цирк Ельворті. Постійно відвідували вихованці гімназії і оперні вистави, постановки місцевих і заїжджих драматичних труп, публічні концерти. "Ми росли у справжній музичній атмосфері і щиро кохалися на народному і професійному мистецтві", - писав згодом Г.О.Поляновський.

Гімназистів вабили мелодійні опери М.Лисенка, С. Гулака-Артемовського, хори М.Леонтовича. Прямо з концертів до навчальних класів потрапляли популярні пісні і романси І.Плевицької, В.Панової, О.Вертинського, "що лунали скрізь, де тільки не заборонялося співати, навіть на перервах між уроками" (В.Нікітін. "Спогади про Єлисаветград").

Складовою частиною процесу виховання була музика. Уроки співу проводилися під фісгармонію, скрипку. Вчителі музики працювали в гімназії за сумісництвом, їх наймали переважно для підтримання хорової справи. Звання хориста значило не тільки участь у виступах хору, найкращим співакам дозволялося випробовувати свої хормейстерські здібності, вчитися диригувати. Хор брав участь майже у всіх визначних подіях міста. Для урочистих заходів його об'єднували з хором земського реального училища. Так було 26 серпня 1888 року, коли до Єлисаветграда приїздили "височайші" особи царської родини. Хор вітав гостей молитвою "Спаси, Господи, люди Твоя" та духовним концертом "Господи, силою твоєю". За згодою міського голови О.М.Пашутіна ("Історичний нарис м.Єлисаветграда", 1897, с.108), при відкритті пам'ятника професору Григоровичу 18 жовтня 1892 року з'єднаний хор учнів Єлисаветградської гімназії і реального училища за участю оркестру духових інструментів гімназії виконували гімн "Коль славе", гімни святим Кирилу і Мефодію, пісню "Многая лета". Широкий резонанс у громадськості міста мали також виступи гімназійного хору на лекціях безкоштовних народних читань.

Бібліотека гімназії володіла найбільшим в Єлисаветграді духовним зібранням хорових партитур Турчанінова, Бахметьєва і Ломакіна. Періодично для учнівського користування виписувалися ноти переважно духовного змісту - "Навчальний ужиток нотного церковного співу", "Спів на Літургіях св. Іоанна Златоуста та Василя Великого, спрощене для придворного співу".

Відомо, що в гімназії існував ще й духовий оркестр, яким керував капельмейстер 136-го піхотного Таганрозького полку А. і. Гора. Серед учасників виконавського колективу були Ф.В.Нікітін (грав на корнеті-а-пісто), Г.О.Поляновський (як трубач).

Залучалися гімназисти до участі в різного роду симфонічних оркестрах, "Директор реального училища Ф.Кобець, пристрасний любитель музики, зібрав з реалістів і гімназистів досить великий склад оркестру, правда, з непропорційною кількістю граючих у групах. Ми розучували увертюру до "Івана Сусаніна" і "Камаринську" Глінки (Г.Поляновський "70 років у світі музики". М.: 1981, с.27-28). За ініціативою товаришів по класу Ігоря Тамма і Бориса Завадського Георгій Поляновський зібрав любительський колектив з оригінальним складом, до якого увійшли учні гімназії, приватних музичних шкіл Гольденберга і Гайсинського. Це було музикування для душі; молоді, закохані в музику люди самовиражалися в процесі гри, діставали задоволення від колективної творчості, розучування симфоній Гайдна, Моцарта.

Підтримуючи естафету реального училища, педагогічний колектив чоловічої гімназії використовував літературно-музичні ранки для культурного виховання підростаючого покоління. Простежимо програму подібного заходу по вшануванню пам'яті М.В.Гоголя (21 лютого 1902р.). Половина першого відділення присвячена поєднанню творчості Гоголя з музикою, тут звучали і мелодекламація (учень VII класу Мстиславський прочитав уривок "Дніпро" Гоголя під акомпанемент фісгармонії), і сольне виконання (учень III класу Громадський виконує на скрипці аріозо Оксани з опери Чайковського "Кузнец Вакула"), хоровий спів (музика Лисенка, слова Гоголя, "Русь"). Тематичні ранки за таким зразком проводилися за творчістю Пушкіна, Батюшкова та інших. Саме в такому ранковому концерті дебютував одинадцятирічний Юлій Сергійович Мейтусу 1914 році. Він акомпанував на фісгармонії гімназійному хору, який виконував народні пісні і окремі твори М.Лисенка (Л.Архімович, І.Мамчур. "Ю.Мейтус: нарис життя і творчості". М.: 1983 р., с.7).

У пореволюційні роки, коли серед молоді поширилися народовольчі ідеї, гімназисти організували в робітничому селищі заводу Ельворті нелегальну школу. Вони навчали і дітей, їх батьків грамоті, вели розмови на політичні теми. Г.О.Поляновський, тоді музи-кант-початківець, вчив робітників слухати музику, створив хор. Заняття проводилися в будинку псаломщика (єдиному в окрузі помешканні із залізним дахом, де в маленькій вітальні якимось дивом опинилось піаніно). Після хорової співанки Г.Поляновський часто грав музичні твори, які припали йому до смаку - Чайковського, Шопена, Мендельсона, і розповідав про авторів музики, про елементи музичної мови, про зміст п'єс. Хіба не мініатюрні "вечори слухання музики"?!

Зважаючи на високий рівень музично-естетичного виховання, не дивно, що з гімназійних років почався шлях у велике мистецтво талановитих професійних музикантів -  композитора Ю.С.Мейтуса, музикознавця Г.О.Поляновського, польського письменника і піаніста Я.Івашкевича.