ПЕДАГОГІЧНІ КАДРИ ЄЛИСАВЕТГРАДСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ

Єлисаветградська гімназія належить до розряду тих навчальних закладів, про які до цього часу з повагою і гордістю згадується у сім'ях інтелігенції, розкиданої по всьому світу. Бо за скромними стінами цього двоповерхового будинку, який знаходився на колишній Петровській вулиці, багато років добросовісно, з повною віддачею працювали люди, безмежно віддані учительській справі. Строгі, принципові, глибоко і досконало знаючі свій предмет, вони того ж вимагали від своїх учнів, добиваючись максимальної віддачі. Ось як згадує про одного з своїх вчителів відомий вчений Ф.Нікітін: "Викладачем латині був глибокий старець П.Д.Дубняков, що дотримувався архаїчних правил поведінки і ставлення до учнів, проте був великий знавець предмета, в чому ми швидко переконалися на практиці". І дійсно, про рівень викладання у Єлисаветградській гімназії говорять. відомі імена її випускників.

Завдяки діяльності ради опікунів, яку певний час очолював О. Пашутін, до гімназії з самого початку її існування було запрошено висококваліфікованих викладачів, їх імена збереглись у протоколі засідання педагогічної ради від 4 серпня 1879 р. Це І.Панашатенко, С. Борлікевич, Ф.Крейсберг, Я.Корлінберг, а також такі відомі педагоги, як М.Крижанівський, П.Дубняков, В.Харцієва. Далеко не про всіх можна довідатись з існуючих документів. Але все ж відомо, що деякі педагоги були досить цікавими та відомими людьми свого часу. Творчою, неспокійною людиною був, наприклад, М.Крижанівський. Він - автор багатьох статей про вдосконалення шкільної справи, які друкувалися в центральних педагогічних виданнях. У 1881 р. М.Крижановський видав власний підручник "Повторный курс русского языка", який використовував у своїй педагогічній практиці.

Важлива особливість, яка кидається у вічі, - суто чоловічий склад педагогів, який зберігався дуже довгий період. Очевидно, це тому, що в ті часи, і мабуть, досить обгрунтовано, вважалось, що виховувати і вчити юнаків, зрозуміти їх психологію і поведінку, володіти необхідним авторитетом в очах вихованців можуть лише вчителі - чоловіки. І все ж послужні списки гімназії показують, що останнім часом, а точніше з 1918 року, у зв'язку з політичними змінами і введенням у навчальні програми української мови в педагогічному колективі з'явилися і жінки. Документ №101 (п.45) містить у собі відомості про викладача - жінку, Лідію Крижанівську. Відомі ще кілька імен вчителів-жінок. Серед них Л.С.Щиренко (викладач української мови та історії), О.В.Онікєєва (викладач французької мови). Н.К. Бульба (викладач російської мови та географії), П.П.Чекаль (викладач українське! та російської мов), С.В.Блізніна (викладач географії), Н.Е.Лутковська (викладач французької та німецької мов).

На основі аналізу існуючих документів Єлисаветградської гімназії можна зробити висновок, що склад педагогічних працівників протягом 40 років існування гімназії неодноразово змінювався. Але слід відмітити, що основне ядро викладачів залишилось постійним. Сюди можна віднести П.Дубнякова (вчитель латині), С.Добровольського (вчитель підготовчих класів), М.Крижанівського (вчитель російської мови), Н. Улезко (вчителі історії), Ф.Фурни (викладач французької мови), М. Кракова (викладач математики), Д. Лакузо (викладач латинської мови та історії) та деяких інших.

З розвитком гімназії змінювався і кількісний склад викладачів. Якщо на початку її існування педагогічних працівників було близько 10 чоловік, то з перетворенням гімназії, спочатку у 1881 р. в 6-класну, потім у 1885 р. і 1886 р. у 7-ми та 8-класну, а також у зв'язку із введенням нових предметів, кількість вчителів зросла майже до 25 чоловік, Поіменний список службовців гімназії 1884 р. містить у собі 22 учительські посади.

Першим інспектором прогімназії був А.І.Балик. У його обов'язки входило керівництво і контроль за навчально-виховною діяльністю. Посада директора в прогімназіях не передбачалася. Після перетворення прогімназії в повну 8-класну гімназію її директором був призначений І.Ф.Прокеш. Він виконував функції адміністратора і мав право мати не більше 12 уроків на тиждень. Зберігалася також і посада інспектора. До його обов'язків входило заміщення директора на випадок його відсутності. Директор і інспектор, звичайно, призначалися керівництвом Одеського навчального округу.

І.Ф.Прокеш займав дану посаду майже до 1902 р., викладаючи одночасно латинську і грецьку мови. Помер І.Ф.Прокеш б грудня 1901 р. Хто змінив його, невідомо. Безладдя, яке відбулося у гімназії восени 1905р., послужило причиною призначення нового директора, колишнього інспектора Херсонської прогімназії, статського радника П.А.Александровського. Останні відомості про його перебування на даній посаді директора знаходяться в документах 1910р. Про наступних керівників гімназії документи дають неповну інформацію.

Наступною посадою, яка йшла в послужних списках, відразу після директора і інспектора, була посада законоучителя. Першим законоучителем для православних дітей був протоієрей Ф.С. Єленєвський. Він же був присутній на відкритті гімназії і освятив її будівлю 8 вересня 1879 р. Для гімназистів іудейського віросповідання був допущений викладач Моісей Йоффе. Законовчителем гімназистів римсько-католицької віри був Кас-пар Буг, а євангельсько-лютеранської - пастор В.М.Бек.

До осіб, які прагли посісти вакантну посаду викладача у гімназії, ставилися дуже серйозні вимоги. Але задовольнити їх на рівні гімназії адміністрації було недостатньо. До роботи у гімназії новий викладач мав право приступити лише за наказом опікуна Одеського навчального округу. І навіть після того, як новий вчитель вже почав працювати, його особа ретельно вивчалася. Існує цілий ряд документів, за якими опікун Одеського округу зобов'язував директора гімназії подати відомості "про педагогічні здібності, моральні і службові якості новопризначених осіб". Причому, цікаво відмітити, що дані документи належали до розряду секретних. Оформлюючи їх, директор гімназії керувався не лише власними спостереженнями, а й характеристикою з попереднього місця роботи викладача.
Всі відомості про службу того чи іншого члена педагогічного колективу фіксувалися у так званих формулярних списках. Тут відображалися всі події у житті педагога - від закінчення навчального закладу до припинення педагогічної практики взагалі.

Фіксувалися всі винагороди, в тому числі грошові та усні, за що і коли надавалися. В них зосереджувалася інформація, яка служила підставою для клопотання дирекції гімназії перед Одеським навчальним округом про підвищення по службі, переведення у вищий чин. Цікаво, що перед тим, як подати подібне клопотання, директор гімназії повинен був заручитися підтримкою дирекції з попереднього місця роботи педагога. Ось як, наприклад, директор гімназії Т.Виноградов звертався до директора Немирівської гімназії з подібним проханням: "Фрідріх Фурньо, як видно з формулярного списку про його службу, вислужив 1 жовтня 1910р. встановлений 4-річний строк на переведення в чин колезького радника, а 1 жовтня 1914р.вислужив наступний строк на переведення в чин статського радника... Чи не буде в цей час з Вашого боку перешкод до задоволення даного прохання".

З цих же списків стає відомо, що викладачам за 25-річну службу призначалася пенсія, яка виплачувалася зверх утримання на службі з дня вислуги 25-річного строку. Очевидно, формулярні списки служили також підставою для формування заробітної плати, яка залежала від одержаної освіти, звання і стажу роботи. У 80-і роки з вищою освітою в перші 5 років отримували 900 крб., не маючи такої - 750 крб. на рік. Лише у 1912 р. заробітна платня була підвищена. А у 1919-1920 рр. заробітна платня складала: у директора - 3 443 крб. 75 коп., у вчителів - від 1500 до 2 500 крб. на рік. Частину зарплати в цей період складала процентна надбавка на дорожнечу (600 крб.).

Але для того, щоб з'ясувати купівельну спроможність грошей на той час, візьмемо, наприклад, 80-ті роки XIX ст. Так, ціни на м'ясо у Єлисаветграді в 1885 р. становили:

яловичина свіжа 1-го сорту за 1 фунт - 9 коп.

телячі мізки - 10 коп.

язик - 30 коп.

легені і печінка - 15 коп.

телятина передня 1/4 за фунт - 10коп.

баранина І сорт 1 фунт - 10 коп.

баранина II сорт 1 фунт - 8 коп.

свинина 1 фунт - 9 коп.

Але самі педагоги зовсім не вважали себе добре забезпеченою частиною населення. У 10-му номері "Педагогічного Вісника" за 1881 р. піднімалося питання про забезпечення вчителів. На думку авторів статті, сімейній людині повинна виплачуватися платня у розмірі 150 крб. на місяць, тобто 1800 крб. на рік. Це мотивувалося тим, що вартість середньої квартири в Єлисаветграді складала близько 300 крб. Тому вони настоювали на підвищенні заробітної плати викладачам гімназії до 1500 крб. на рік. Оклад вчителя оплачувався за 12 уроків на тиждень. Викладачі, які мали низьку зарплату, були змушені давати до 27 уроків щотижня.

У гімназії використовувалися як матеріальні (одноразові грошові допомоги), так і моральні (подяки) методи стимулювання педагогічної праці. У протоколі засідання педагогічної ради від 1 серпня 1888 р. міститься пропозиція управляючого Одеським навчальним округом висловити подяку директору гімназії І.Ф.Прокешу, інспектору Ф.Ф. Григорову, викладачам М.К.Крижановському, П.Д.Дубнякову, І.Н.Панащатенку, К.Ю.Неклеєвичу, А.І.Іванцову, Л.Я.Юльдри, І.А. Красавченку, С.І. Добровольському, як таким, які не пропустили жодного уроку за І півріччя 1888р.

В цілому, вимоги покращити матеріальний стан викладачів гімназії залишилися актуальними. Адже праця цих людей заслуговувала на те. Головним свідченням є та прекрасна плеяда учнів-випускників, гідних слави своїх учителів.