”„»“≈Ћ≤ ™Ћ»—ј¬≈“√–јƒ—№ ќѓ „ќЋќ¬≤„ќѓ √≤ћЌј«≤ѓ

” нашому м≥ст≥, колишньому пов≥товому ™лисаветград≥, чолов≥ча класична г≥мназ≥¤ була в≥дкрита першого серпн¤ 1879 року. Ќа той час тут з 1870 року ≥снувала лише одна середн¤ школа - реальне земське училище, ¤ке було ор≥Їнтоване на п≥дготовку випускник≥в до продовженн¤ навчанн¤ у вищих техн≥чних навчальних закладах.

 орпуси г≥мназ≥њ розташовувались на ѕетровськ≥й (тепер по вулиц≥ Ўевченка), у центр≥ м≥ста, серед широкого двору, де було багато зелен≥, спортивних майданчик≥в. √≥мназ≥¤ мала в≥с≥м клас≥в, до нењ приймали учн≥в, ¤к≥ складали усп≥шно екзамен в обс¤з≥ початковоњ школи. √≥мназисти продовжували навчанн¤, ¤к правило, в ун≥верситетах. ј також у спец≥альному клас≥ готували вчител≥в початковоњ школи (¤к у чолов≥чих, так ≥ в ж≥ночих г≥мназ≥¤х). ” г≥мназ≥њ були добре обладнан≥ ф≥зичний, х≥м≥чний, природничий каб≥нети - лаборатор≥њ, каб≥нети мови та л≥тератури, географ≥њ та космолог≥њ тощо. Ѕули там актовий зал та г≥мнастичний, дв≥ б≥бл≥отеки (дл¤ г≥мназист≥в та викладач≥в окремо); працювали драматичний та хоровий гуртки ≥ духовий оркестр.

≤стор≥¤ ™лисаветградськоњ чолов≥чоњ г≥мназ≥њ стала предметом вивченн¤ багатьох досл≥дник≥в тому, що з њњ ст≥н вийшло чимало в≥домих д≥¤ч≥в науки, техн≥ки та культури. “ак, наприклад, за сорок рок≥в ≥снуванн¤ цього навчального закладу серед його випускник≥в були два √ероњ —оц≥ал≥стичноњ ѕрац≥, дек≥лька лауреат≥в державних прем≥й, лауреат Ќобел≥вськоњ прем≥њ, три академ≥ки јЌ —–—– та ¬ј—√Ќ≤Ћ, три члени-кореспонденти јкадем≥њ наук —–—–, дек≥лька письменник≥в св≥тового р≥вн¤.

’то ж були њхн≥ми учител¤ми в ™лисаветградськ≥й г≥мназ≥њ? ¬≥дпов≥сти на це питанн¤ допоможуть добре в≥дом≥ джерела - арх≥вн≥ матер≥али та спогади сучасник≥в (серед них - колишн≥ г≥мназисти: ‘.Ќ≤к≥т≥н, ≤. “амм, Ѕ.«авадовський, ¬. анделак≥).

ћайже чверть стол≥тт¤ в г≥мназ≥њ викладав природнич≥ науки та географ≥ю ¬олодимир Ѕлизн≥н, син в≥домого ≥ шанованого у м≥ст≥ √. Ѕлизн≥на (1838-1901 рр.), вчител¤ земського реального училища ≥ гласного м≥ськоњ думи. Ќа уроках ¬олодимира √авриловича, ¤к згадуЇ ‘ауст Ќ≥к≥т≥н у лист≥ до мене, завжди було ц≥каво. ¬читель приносив р≥зн≥ рослини, комахи, м≥нерали тощо. ”чн≥ сам≥ виготовл¤ли гербар≥њ, препарати, показували т≥ньов≥ картини проекц≥йним л≥хтарем. ƒиректор г≥мназ≥њ у зверненн≥ до оп≥куна ќдеського навчального округу з метою заохоченн¤ ¬олодимира √авриловича (в≥д травн¤ 1914року) зазначаЇ: "¬икладач природознавства Ѕ.Ѕлизн≥н звертаЇ серйозну увагу на демонстрац≥ю досл≥дних урок≥в з природознавства, на що, ¤к ≥ на утриманн¤ в пор¤дку каб≥нету з природознавства, витрачаЇ багато часу ≥ прац≥.  р≥м того, в≥н прот¤гом останн≥х рок≥в (1912-1914) у позакласний час зд≥йснював з учн¤ми перших клас≥в ботан≥чн≥ екскурс≥њ в околиц¤х м≥ста".

Ћатинськоњ мови навчав ѕетро ƒубн¤ков (людина вже похилого в≥ку), ¤кий був надзвичайно вимогливим до г≥мназист≥в. “им, хто мав в≥дм≥нн≥ оц≥нки з ≥нших предмет≥в ≥ бажав отримати аналог≥чну з латинськоњ мови, ƒубн¤ков говорив: "я сам знаю латинь на чотири. ≤ т≥льки один √осподь Ѕог може знати њњ на п'¤ть". ќдного разу г≥мназисти стали св≥дками того, ¤к ƒубн¤ков увесь урок розмовл¤в з одеським ≥нспектором ЅракенмейЇром виключно латинню. √≥мназисти слухали мов заворожен≥. Ќа ≥нших уроках писали коротк≥ твори на латинськ≥ присл≥в'¤ та афоризми.

ƒл¤ дореволюц≥йних г≥мназ≥й взагал≥ було характерним забезпеченн¤ грунтовного знанн¤ ≥ноземних мов. ¬ипускникам це ставало у нагод≥: мали змогу читати ≥ноземну л≥тературу, вчитис¤ або подорожувати за кордоном тощо. ¬ г≥мназ≥њ ™лисаветграда н≥мецьку мову викладали: ≈р≥х Ћангемак (батько г≥мназиста √.Ћангемака, майбутнього винах≥дника снар¤д≥в дл¤ "катюш≥"); ¬≥льгельм Ѕук, пастор; французька мова вивчалась у –≥харда √ослена (його сестра була засновницею м≥ськоњ приватноњ ж≥ночоњ г≥мназ≥њ, що користувалас¤ доброю славою).

ќдним ≥з найвидатн≥ших учител≥в, безперечно, був –удольф ѕржшиховський (1841-1911), кандидат ф≥зико-математичних наук, засновник метеоролог≥чноњ станц≥њ при земському реальному училищ≥. ‘≥зику, математику, космолог≥ю викладали також кандидати наук ѕетро „ичибаб≥н та ѕетро јлександровський. ¬≥дом≥ ≥мена ще дек≥лькох учител≥в г≥мназ≥њ, ¤к≥ працювали тут у р≥зн≥ роки. ÷е - ћихайло Ўашков, викладач ≥стор≥њ, ≥нспектор г≥мназ≥њ, ќлександр јк≥мов - психолог≥њ та рос≥йськоњ мови та л≥тератури (революц≥йне настроЇний, вважавс¤ соц≥ал≥стом); ћикола ™ремЇЇв - малюванн¤; јндр≥й  упет≥н - кер≥вник церковного хору, вчитель сп≥в≥в; г≥мнастики - штабс-кап≥тан јксьонов, ротм≥стр «ибико.

« арх≥ву ≤.“амма д≥знаЇмось, що класним наставником у тому клас≥, де разом з ним навчавс¤ ‘.Ќ≤к≥т≥н, Ѕ.«авадовський, ћ.„еботарьов, був јнтон  ондрацький - учитель географ≥њ та ≥стор≥њ.  ласним нагл¤дачем працював ѕрохор —авченко, певний час - ѕетро Ѕрекало.

–≥дко в ¤кому пов≥товому м≥ст≥ на злам≥ двох епох ви¤вилос¤ серед випускник≥в ск≥льки талант≥в, ¤к≥ стали визначними д≥¤чами науки ≥ культури, прославили р≥дний край. «а рад¤нських час≥в де¤к≥ з них були заарештован≥ ≥ розстр≥л¤н≥ "¤к вороги народу". “ака дол¤ сп≥ткала й конструктора легендарних "катюш", в≥йськового ≥нженера √еорг≥¤ Ћангемака (1898-1938); члена-кореспондента јкадем≥њ наук —–—–, ф≥зика Ѕориса √ессена (1893-1936), директора ћосковського ≥нституту народного господарства ≥м.ѕлеханова, професора ¬адима —лушкова (1894-1937) та ≥нших. Ћише через дес¤тки рок≥в, коли розс≥¤вс¤ туман жорстоких стал≥нських репрес≥й, ц≥ люди були оф≥ц≥йно реаб≥л≥тован≥.

ѕедагоги г≥мназ≥њ активно виступали з демократичними порадами, робили допов≥д≥, вчилис¤ на пер≥одичних курсах. ¬икладач –.ѕржшиховський став автором методичного пос≥бника "ƒо питанн¤ про екзамен з математики ≥ ф≥зики" (ќдеса, 1894 р≥к). √оловна думка автора пол¤гала в тому, що т≥льки об'Їднан≥ зусилл¤ вс≥х викладач≥в можуть удосконалити процес навчанн¤ та вихованн¤.

” навчальних закладах того часу був у користуванн≥ п≥дручник, написаний ѕржшиховським, - " урс физики дл¤ среднеучебных заведений" (частина перша - "ќптика"), виданий у ™лисаветград≥ 1880 року (120 стор≥нок). «м≥стом своњм в≥н в≥дпов≥дав передовим ≥де¤м методики викладанн¤ ф≥зики.

ѕ≥дкреслимо ще одну деталь, характерну дл¤ практики навчальних заклад≥в того часу, - проведенн¤ ≥сторико-краЇзнавчих подорожей учн≥в п≥д кер≥вництвом учител≥в п≥д час зимових та л≥тн≥х кан≥кул. ” моЇму особистому арх≥в≥ збер≥гаЇтьс¤ розпов≥дь про екскурс≥њ учн≥в чолов≥чоњ г≥мназ≥њ 1903 року на  авказ - "»з записной книжки ученика восьмого класса Ѕориса –уденко". « ™лисаветграда вони вирушили зал≥зницею до ѕ'¤тигорська, зупин¤ючись у великих м≥стах дл¤ огл¤ду визначних пам'¤ток. ѕот≥м проњхали ¬оЇнно-√рузинською дорогою до “ифл≥су, дал≥ до Ѕатум≥. ѕоверталис¤ через Ќовий јфон, —евастополь.  ер≥вником був в≥домий викладач ћалет≥й  рижановський, йому допомагав учитель ћихайло  ар≥аков. “роЇ г≥мназист≥в подорожували на благод≥йн≥ кошти почесного оп≥куна г≥мназ≥њ ќ.ѕашут≥на, а ≥нш≥ - за рахунок батьк≥в. √≥мназисти вели щоденники, фотографувалис¤ на згадку, збирали сувен≥ри.

«ак≥нчуючи цей короткий нарис з ≥стор≥њ класичноњ чолов≥чоњ г≥мназ≥њ, наголосимо на тому, що њњ випускники зробили вагомий внесок у розвиток в≥тчизн¤ноњ науки ≥ культури. ј слава учн≥в - це слава, й "альма-матер≥", р≥дного навчального закладу.