ГІМНАЗІЯ
Переклад з польської за твором "Книга моїх спогадів"

…Після проголошення російсько-японської війни ми переїхали з Варшави до Єлисаветграда, де я два весняні місяці терміново і ретельно готувався до екзаменів під керівництвом одного із учителів місцевої гімназії. Після іспитів я став учнем першого класу.

В Єлисаветградській гімназії я провчився п'ять років, переходячи із класу в клас без проблем, і навіть почав вчитися в шостому класі, доки моя мама не вирішила відвезти мене до Києва. Але з того часного навчання і стосунків з друзями залишилось дуже мало спогадів. Найкраще з єлисаветградських стосунків я пам'ятаю родинні...

Якщо говорити про навчання, то важливішими були заняття польською та німецькою мовами з моїми сестрами, французькою - з тіткою Геленою Крушинською, музикою - з тіткою Марцеліною Нейгауз, ніж лекції скромних, в міру дивакуватих провінційних учителів, з яких не всі мені симпатизували, хоч я завжди вчився добре. Правда, любив декого з них: старого буркуна, дикуватого вчителя географії, який називався Антон Панкратович Кондрацький. Він був поляком за походженням і на уроках географії звертав увагу на описи польських міст, а знаючи, що я недавно приїхав з Варшави, просив мене розповісти, як вона виглядає, дивувало, що завжди існував конфлікт між мною і вчителем російської мови. Я ніколи не міг позбутися польського акценту у вимові і не міг писати без помилок по-російськи, і через ці вади мої педагоги не змогли побачити моїх інших успіхів, які я виявляв у навчанні. Не були належно оцінені і мої твори, і мені було дивно, коли після переїзду до Києва, замість трійок з мінусом я почав отримувати п'ятірки.

Не мав я також там і особливих друзів. Спочатку товаришував з двома кращими учнями, євреями, Гутшейном і Вайнлудом, але вони невдовзі "звар'ювали", і вже десь у третьому чи четвертому класі з кращих учнів стали гіршими. Також я товаришував з поляками, яких тут було досить багато. Так як ми були звільнені від уроків православної релігії, то раз на тиждень мали заняття з католицизму і щонеділі зустрічалися в костелі. Моїми найближчими друзями тоді були Мар'ян Махніковський, Франек Сташкевич, Ян Гольч, Вітольд Сугінт, Тадей Бялецький - вони були старші чи молодші від мене, а то і такі, як я. Дуже часто в навчанні я їх випереджав, бо вони вчилися не найкраще і поводили себе жахливо...

...Зрештою, Єлисаветградська епоха - це епоха, в якій неподільно панувала моя мама…

У 1909 році я перейшов до Київські гімназії. Між Єлисаветградською школою та Київською був такий контраст, як між занедбаним містечком Херсонщини і містом, яке вважало себе третьою столицею Російські імперії, і в кожнім разі було столицею багатої України.