<<<

Олександр Семененко


МІЙ УЧИТЕЛЬ ІСТОРІЇ
(книга спогадів "Харків, Харків...")

 

У колишньому комерційному інституті, перейменованому на Комуністичний Університет ім.Артема, в 1922 році в читальні можна було дістати закордонні видання, і я ходив туди. Часи були ще ліберальні. Зустрів там Миколу Терентійовича Улезка, він викладав у новому Ком. Університеті.

Улезко був моїм учителем історії, він з'явився в Єлисаветградській гімназії перед першою війною. Округла негуста чорнява борода, якась кошлата, з початком сивини, і дуже розумні, повні життя очі. Гострі рухи задовгих рук, він мав дефект спинного хребта, руки й ноги були непропорційні. Іронічний і дотепний, він називав "преторіянцями" чергових у класі, що стояли біля чорної дошки. Ми ж, вражені незвичайною постаттю історика, поза очі прозвали його "ахеєць" - зв'язали його з Грецією.

Формений сюртук, хоч і незаношений, завжди в крейді, бо він любив писати на дошці дати і схеми. Проте він не був мундирний учитель. Перед гімназистами сьомого і восьмого класів наш "ахеєць" читав замість звичайного "урока" напівуніверситетські лекції. І за часів реакційного міністра освіти Л.А.Кассо ми, гімназисти, поза всякою програмою, слухали, як докладно, із любов'ю Улезко говорив нам про війни Хмельницького і писав на дошці назви великих битв, цифри реєстрів козацьких, етапи великої козацької війни.

Коли настала революція, М.Т.Улезко в залі Дворянського зібрання читав лекції про французьку революцію. У нього був готовий переклад українською мовою першої частини "Фауста" Й.В.Гете - наш учитель-історик учився в Гейдельберзькому університеті і любив літературу. У двадцятих роках, уже в Харкові, цей переклад був надрукований.

Українська провінція порожніла. Багатьом не знайшлося звичної роботи. Де міг застосувати свої знання Улезко у провінціальному совєтському Єлисаветграді, коли змінилася до кореня система освіти, змінилися люди? У той час запустіння нашої провінції росли нові адміністративні центри - Москва, Харків. Улезко був серед перших, що залишили провінцію. Українці неохоче залишали постійні місця і неохоче приймали нову владу.


<<<

(За  книгою В.Громового "Єлисаветградська гімназія" - К-д.: Видавництво  "Українська гімназія", 1997. - 190с.)

Hosted by uCoz